НАЗК: у 2023 році на 40% зросла кількість судових рішень за корупційні правопорушення

У 2023 році в Україні обліковано майже 11 тис. корупційних та пов’язаних з корупцією кримінальних правопорушень, з яких понад 7,2 тис. – тяжкі та особливо тяжкі злочини. Майже 40 % справ (4290) скеровано до суду.

За корупційні та пов’язані з корупцією кримінальні правопорушення засуджено понад 1,5 тис. осіб, що на 40% більше у порівнянні з показниками 2021 та 2022 років. Найбільше засуджених – 1251 особа — за пропозицію, обіцянку або надання неправомірної вигоди службовій особі, що є найпоширенішим проявом корупції в Україні.

Про це йдеться у Звіті за результатами аналізу судової практики щодо корупційних і пов’язаних із корупцією кримінальних правопорушень у 2023 році, який презентувало Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) спільно з ГО «Центр політико-правових реформ» за підтримки Антикорупційної ініціативи ЄС в Україні (EUACI). Звіт підготовлено на виконання заходу Державної антикорупційної програми (ДАП) до 2025 року.

Це вже другий подібний звіт — минулого року було презентовано результати аналізу судової практики за 2022 рік.

“Аналіз показав низку викликів. Наприклад, в окремих кримінальних провадженнях про зловживання владою від моменту вчинення правопорушення до винесення вироку минало 8–10 років, а у середньому цей строк становить 7 років. Строк, який минув з дня вчинення і до дня закриття кримінального провадження через закінчення терміну  давності, іноді сягає 15–17 років, а в середньому становить 12 років. Саме тому від злагодженої роботи прокуратури та досудового розслідування, послідовності судової практики, своєчасного виявлення проблем кримінальної юстиції залежить ефективна імплементація принципу невідворотності відповідальності” , – зазначив Голова НАЗК Віктор Павлущик.

“Ми спостерігаємо загальне зростання кількості вироків, ухвалених на підставі угод про визнання винуватості. Виняток – вироки за статтями щодо одержання неправомірної вигоди, привласнення і розтрату майна та декларування недостовірної інформації. Позитивним моментом є те, що ці вироки, як правило, виносяться у десятки разів швидше, ніж ті, що ухвалюються у загальному порядку. Лише окремі справи можуть розглядатися роками, і ця проблема вимагає додаткового аналізу з боку судових інституцій. Тривалість розгляду чомусь частіше зумовлена тяжкістю правопорушення, а не складністю провадження. Водночас є і негативний аспект: відсутність обов’язку досліджувати обставини справи при затвердженні угоди призводить до недослідження фактів, які можуть вплинути на кваліфікацію діяння”, – зазначив Микола Хавронюк, директор з наукового розвитку Центру політико-правових реформ.

Також він підсумував, що очевидною є необхідність внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів. Йдеться, зокрема, про узгодження статей, що передбачають відповідальність за привласнення, розтрату майна і зловживання владою або службовим становищем, із Конвенцією ООН проти корупції, а також про перегляд строків давності у статтях 49 і 80 КК щодо корупційних правопорушень. Практика застосування ст. 366-3 КК (неподання декларації) засвідчила, що порушниками переважно стають особи, які не обіймали відповідальних посад. Тому доречно залишити обов’язок подання декларації при звільненні лише для тих, хто займав відповідальні посади та посади з високим корупційним ризиком. Варто уточнити і ч. 7 ст. 474 КПК, передбачивши, що суд має відмовити у затвердженні угоди в разі будь-якої неправильної правової кваліфікації правопорушення.

За інформацією НАЗК