Учасник процесу в ЗСУ – чи обов’язково суд зупиняє провадження?

Наразі у судах суттєво збільшилось надходження справ, пов’язаних із захистом прав військовослужбовців, тому часто виникає питання щодо зупинення провадження у справі, оскільки одна із сторін перебуває в Збройних Силах України і відповідно не може бути присутньою у засіданні.

На суди покладено обов’язок забезпечити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку. Відповідно для зупинення провадження у справі суддя повинен з’ясувати причини неможливості розгляду справи, адже необґрунтоване зупинення провадження у справі затягує строки її розгляду, і, як наслідок, учасники справи перебувають у стані невизначеності.

Зупинення провадження у справі означає тимчасове припинення вчинення процесуальних дій судом. Провадження зупиняється до моменту, коли відпадуть обставини, які є перешкодою для розгляду справи, або будуть вчинені необхідні дії.

Підстави зупинення провадження в адміністративній справі та відповідний порядок визначені статтею 236 КАСУ. Цей перелік є вичерпним та передбачає як підстави для обов`язкового зупинення провадження у справі, так і випадки, коли суд не зобов’язаний, але може зупинити провадження у справі.

Зокрема, пунктом 5 частини першої статті 236 КАСУ визначено, що суд зупиняє провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших, утворених відповідно до закону, військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, до припинення перебування таких осіб у складі ЗСУ або інших, утворених відповідно до закону, військових формувань.

Наведена норма імперативна та покладає на суд саме обов’язок, а не право зупиняти провадження, якщо сторона перебуває у складі ЗСУ або інших, утворених відповідно до закону, військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення АТО. Водночас вказана підстава зупинення провадження пов’язана саме із фактом перебування учасника процесу у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан, а не просто із введенням воєнного стану.

При цьому, норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України або в інших військових формуваннях і відповідно підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі ЗСУ або в інших військових формуваннях припиняється. Аналогічна позиція й у Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 25 липня 2024 року у справі №852/2а-2/24.

Коли суддя вирішує питання щодо зупинення провадження у справі – окрім процесуального обов’язку стосовно зупинення провадження, йому потрібно враховувати особисту думку сторони (представника), яка перебуває на військовій службі. Якщо військовослужбовець наполягає на розгляді справи без його участі/за участю представника, то у судді відсутні підстави для зупинення провадження у справі.

Також Верховний Суд акцентує, що зупинення провадження у справі має бути доцільним і мотивованим. Суд аналізує ймовірні наслідки зупинення з  урахуванням суті спірних правовідносин, щоб це не призвело до безпідставного затягування строків розгляду справи. (постанова ВС від 1 лютого 2022 року у справі №160/12705/19)

Таким чином, самого факту введення воєнного стану і формального перебування сторони на військовій службі для зупинення провадження у справі недостатньо. Сторони мають надати докази залучення особи до бойових дій, здійснення заходів з національної безпеки та оборони, переведення конкретної військової частини на військовий стан тощо, оскільки безпідставна перерва в судовому розгляді буде порушувати право на справедливий суд.