Україна не призупинила захист права власності і права на чесні вибори – Мін’юст

Міністерство юстиції прокоментувало інформацію, поширену в медіа, що з квітня 2024 року Україна нібито призупинила захист права власності і права на чесні вибори. Така інформація неправдива, роз’яснило Міністерство.

«Насправді повідомлення про можливість застосування обмежень певних прав у зв’язку із запровадженням воєнного стану у 2022 році було надіслано Генеральному секретарю Ради Європи практично одразу після його запровадження, що є частиною міжнародних зобовʼязань України.

Інформація щодо відступу від ряду зобов’язань за Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод,  розміщена на сайті Ради Європи 04.04.2024, є уточненою інформацією та подана з урахуванням необхідності проведення періодичного перегляду здійснених відступів. В уточненій інформації, зокрема, ЗМЕНШЕНО перелік статей, за якими здійснено відступ. Інформація щодо відступу від статей 1 «Захист власності», 2 «Право на освіту» та 3 «Право на вільні вибори» Додаткового протоколу до Конвенції була зазначена в ноті 2022 р. та не є новою», – йдеться у повідомленні Мін’юсту.

«Україна у квітні НЕ призупинила захист, а якраз навпаки – переглянула та забрала застереження щодо обмеження певного набору прав», – наголосив Міністр юстиції України Денис Малюська.

Довідково:

Відповідно до ст. 15 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Висока Договірна Сторона під час війни може вживати заходів, що відступають від її зобов’язань за цією Конвенцією, і у випадку використання цього права має інформувати Генерального секретаря Ради Європи про вжиті нею заходи. Таке повідомлення здійснюється шляхом написання листа і прикріплення копій правових документів, згідно з якими будуть запроваджуватися надзвичайні заходи.

При цьому слід зазначити, що повідомлення саме по собі не запроваджує надзвичайні заходи, а є лише засобом інформування Ради Європи про можливість їх запровадження.

Згідно з роз’ясненням до ст. 15 Конвенції відступ від зобов’язань не обов’язково є визнанням того, що Держава не зможе гарантувати права, закріплені в Конвенції. Насправді, на практиці, заявляючи про відступ від зобов’язань, Договірна Держава зазвичай зазначала, що заходи, яких вона вживає, «можуть» передбачати відступ від її зобов’язань за Конвенцією.