ВС опублікував черговий щомісячний огляд актуальної судової практики КЦС ВС – за квітень 2025 року
3 хв читати
До уваги пропонуємо черговий щомісячний огляд актуальної судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду – за квітень 2025 року: https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/ogliady/Oglyad_KCS_04_2025.pdf.
В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків, згрупованих за різними категоріями справ, містяться, зокрема, такі:
– у спорах, що виникають із питань захисту права власності, звернено увагу, що сплата коштів за договором оренди державного майна та перерахування орендної плати не може вважатися викупом такого майна у власність за відсутності дотримання встановленої законом процедури відчуження державного майна та доказів набуття права власності в передбаченому законом порядку;
– у спорах, що виникають із земельних правовідносин, зауважено, що для встановлення належності земельної ділянки до земель водного фонду недостатньо лише факту її розташування біля водного об’єкта. Необхідно визначити вид водного об’єкта (озеро чи ставок) і встановити, чи знаходиться земельна ділянка в межах прибережної захисної смуги з урахуванням розміру такої смуги для конкретного виду водного об’єкта;
– у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів, вказано, що договір іпотеки не може створювати перешкоди для повернення майна власнику, якщо воно вибуло з його володіння поза його волею. Можливість доступу фізичної особи – позикодавця до відкритих державних реєстрів, факт неодноразової зміни власника протягом короткого періоду часу свідчать про те, що до спірних правовідносин концепція «добросовісний іпотекодержатель» незастосовна;
у разі наявності судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором із позичальника, яке перебуває на виконанні, повторне стягнення тієї ж заборгованості зі спадкоємця боржника є неприпустимим. Захист прав кредитора в такому випадку здійснюється шляхом заміни боржника у виконавчому провадженні на його правонаступника;
– у спорах, що виникають із трудових правовідносин, констатовано, що звільнення працівника у зв’язку з відмовою від продовження роботи через зміну істотних умов праці (п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України) є окремою підставою припинення трудового договору, що не належить ні до звільнення за ініціативою працівника, ні до звільнення за ініціативою роботодавця. Якщо трудовим договором передбачено виплату матеріальної компенсації в разі припинення трудових відносин через зміни в організації виробництва і праці, працівник має право на таку компенсацію, оскільки проведення таких змін є виключним повноваженням власника;
– у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, зауважено, що при встановленні факту батьківства після смерті особи суд може брати до уваги результати молекулярно-генетичної експертизи як основний доказ, що підтверджує походження дитини від конкретної особи, навіть за відсутності інших доказів спільного проживання чи визнання батьківства за життя;
– у спорах, що виникають із спадкових правовідносин, вказано, що заповіт, посвідчений при свідку, який є близьким родичем (рідним дядьком) спадкоємця за заповітом, складений з порушенням вимог щодо його форми й посвідчення згідно з п. 3 ч. 4 ст. 1253 ЦК України та є нікчемним;
– щодо застосування норм процесуального права звернено увагу на те, що в разі якщо експертна установа не наділена правом проводити певні види експертиз, суд має самостійно визначити іншу експертну установу для проведення необхідної експертизи, якщо сторони не відмовилися від її проведення і вона необхідна для правильного вирішення справи. Такий підхід відповідає принципу справедливого судового розгляду та забезпечує ефективний захист прав учасників процесу;
– щодо розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС зазначено, що передача на підставі постанови та акта виконавця стягувачу частки в праві спільної часткової власності на заставлений автомобіль, яка належала боржнику та визначена ухвалою суду, не приводить до припинення застави такого автомобіля. Стягувач, приймаючи таку частку, набуває статусу співзаставодавця. При цьому слід розмежовувати автомобіль як неподільну річ і частку в праві спільної часткової власності на нього.
Без автора
