Чи має право адвокат надавати допомогу на підставі договору, укладеного з особою, яка живе на окупованій території?

Чи має право адвокат надавати професійну правничу допомогу на підставі договору, укладеного з особою, місцезнаходження чи місце проживання якої – на тимчасово окупованій території України?

Відповідь розміщена в оновленому огляді ВС щодо застосування норм ГПК.

Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, сторона судового процесу не повинна бути позбавлена можливості ефективно представити свою позицію у суді, а також їй має бути надана змога представити свою позицію нарівні із протилежною стороною. Пункт 1 ст. 6 Конвенції надає державі вільний вибір засобів, які будуть використані для гарантування учасникам судового процесу
цих прав. Одним із таких засобів є інститут правової допомоги.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати
безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права (рішення Конституційного Суду України від 12.04.2012 у справі №
9-рп/2012).

Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також
захист від кримінального обвинувачення (ст. 131-2 Конституції України). Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право
користуватися правничою допомогою. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку (ч. 7 ст. 4 ГПК України).

Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків,
встановлених законом. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 ГПК України). Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, право особи на справедливий суд ґрунтується на законодавчих
актах вищої юридичної сили, а саме Конституції України та Конвенції.

Необґрунтованим є обмеження права особи на отримання професійної
правничої допомоги з тих підстав, що місцезнаходження чи місце
проживання останньої в умовах війни опинилося в окупації, особливо
враховуючи динамічну зміну лінії фронту та переліку
окупованих/деокупованих територій.

Чинне процесуальне законодавство не забороняє таким особам
виступати як позивачами, так і відповідачами в суді, тобто визнає
їх процесуальну правоздатність.

Про це йдеться у  постанові КГС ВС від 26 березня 2024 року у справі № 913/768/21 .