Врегулювання сімейних спорів за участі суддів. Чи працює цей механізм на практиці?

«У сімейних спорах важливо застосовувати заходи, спрямовані на мирне вирішення спорів, оскільки саме така стратегія дозволить надалі зберегти нормальні стосунки, адже після розірвання шлюбу припиняються стосунки подружжя, а не батьків. І це важливо розуміти та доносити до клієнтів, бо інколи розлучення сприймається, як остаточна крапка в стосунках з колишнім чоловіком/чи дружиною, але у випадку наявності дітей – спілкування продовжиться принаймні до повноліття дітей. Тому дії адвокатів мають бути спрямовані на створення передумов для мирного вирішення спорів, одним з яких є врегулювання спору за участі судді» – на цьому наголосила під час вебінару «Врегулювання спору за участі судді.

Чи застосовується цей механізм на практиці?», що відбувся у Вищій школі адвокатури, адвокат АО «АФ «АКТІО», член Центру сімейного права ВША НААУ Тетяна Кондратенко.

Під час заходу лектор проаналізувала особливості застосування процедури врегулювання спору за участі судді.

Так, відповідно до статті 201 ЦПК України, врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті.

Законодавством визначено порядок призначення врегулювання спору за участі судді. Згідно зі статтею 202 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про проведення процедури врегулювання спору за участі судді (не більше 30 днів), якою одночасно зупиняє провадження у справі.

Проведення врегулювання спору за участі судді здійснюється у формі спільних (за участі всіх сторін, їх представників) або закритих (окремо з кожною зі сторін) нарад.

Врегулювання спору за участі судді має починатись зі спільної наради, під час якої суддя роз’яснює сторонам мету, порядок проведення врегулювання спору за участі судді, права та обов’язки сторін.

Під час закритих нарад суддя має право звертати увагу сторони на судову практику в аналогічних спорах, пропонувати стороні та (або) її представнику можливі шляхи мирного врегулювання спору.

Важливо, що під час проведення врегулювання спору суддя не має права надавати сторонам юридичні поради та рекомендації, а також надавати оцінку доказам у справі (ч. 6 ст. 203 ЦПК України).

Наведене свідчить про певні суперечності, оскільки звернення уваги сторони на судову практику в аналогічних спорах може сприйматись, як юридична порада.

Законодавством закріплено конфіденційність процедури врегулювання спору за участі судді, а тому під час проведення врегулювання спору за участі судді не здійснюється фіксування технічними засобами та не ведеться протокол наради.

При цьому положення статті 203 ЦПК України дозволяють проводити наради в режимі відеоконференції, під час яких складно перевірити відсутність фіксування.

Тетяна Кондратенко підкреслила, що попри очевидні переваги процедури врегулювання спору за участі судді, як то: (1) скорочені строки застосування процедури врегулювання спорів (30 днів), (2) можливість збереження нормальних стосунків, за більш ніж 5 років, цей механізм так і не набув значного поширення.

Не останню роль в цьому займає завантаженість суддів, а також відсутність необхідних навичок для проведення так званої судової медіації.

Для прикладу, в Німеччині судову медіацію здійснює не суддя, в провадженні якого перебуває справа, а «примирний суддя», якому передають справу для проведення медіації.

Примирний суддя належить до штату суддів певного суду, який пройшов відповідне спеціальне навчання – володіє відповідними техніками комунікації (активне вислуховування, техніка запитань, аналіз конфлікту, ведення розмов, модерація результату).

Тому можливою перешкодою для активного застосування цього механізму в нашій державі є те, що процедуру врегулювання спору за участі судді проводить суддя, у провадженні якого перебуває справа, а отже необхідні навички з проведення медіації повинні мати всі судді, які розглядають справи у відповідному судді, що з огляду на завантаженість суддів, є доволі проблематичним.

Та все ж, попри певні складнощі, врегулювання спору за участі судді застосовується і проводиться доволі ефективно.

Лектор відмітила, що найчастіше врегулювання спору за участі судді застосовується в справах щодо поділу майна, участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, визначення місця проживання дитини.

Відповідно до наявної практики Ленінський районний суд м. Полтава ухвалою від 13.10.2023 затвердив мирову угоду по справі № 553/4416/22 про поділ майна подружжя, Козельщинський районний суд Полтавської області ухвалою від 02.05.2024 року затвердив мирову угоду по справі № 533/721/23 про поділ спільного майна подружжя та витребування майна з незаконного володіння, Васильківський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 21.02.2024 прийняв відмову позивача по справі № 362/100/23 про поділ майна подружжя, Нетішинський міський суд Хмельницької області ухвалою від 24.02.2023 року затвердив мирову угоду по справі № 679/191/22 про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів.

Наостанок Тетяна Кондратенко зазначила, що у певних випадках проведення процедури врегулювання спору за участі судді має певний позитивний вплив на сторони.

Навіть при припиненні процедури врегулювання спору за участі судді та поновлення провадження через деякий час сторони можуть укласти мирові угоди, для прикладу, як в справах № 133/387/21 про визначення способу виховання дитини, № 153/212/21 про поділ майна. А отже, в разі усунення певних процесуальних перешкод врегулювання спору за участі судді має потенціал стати дієвим способом вирішення сімейних спорів.