Встановлення невідповідності займаній посаді протягом строку випробування: роз’яснення адвоката

Про встановлення невідповідності займаній посаді протягом строку випробування розповіла адвокат, кандидат юридичних наук, член Комітету з трудового права НААУ Алла Андрушко під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.

Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками встановлення невідповідності займаній посаді протягом строку випробування, а саме:

• 1. Строк випробування при прийнятті на роботу: загальна характеристика.
• 2. Особливості встановлення невідповідності займаній посаді чи виконуваній роботі протягом строку випробування.
• 3. Порядок, умови звільнення працівника, юридичні гарантії; – аналіз судової практики.

У рамках характеристики встановлення невідповідності займаній посаді протягом строку випробування акцентовано на наступному:

1. Строк випробування при прийнятті на роботу: загальна характеристика

Випробування при прийнятті на роботу (ст.ст.26 – 28 КЗпП України):

При укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається.

Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

Коли строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробування, і наступне розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах.

У разі встановлення роботодавцем невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі він має право протягом строку випробування звільнити такого працівника, письмово попередивши його про це за три дні.

Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення.

2. Особливості встановлення невідповідності займаній посаді чи виконуваній роботі протягом строку випробування

Випробування та встановлення відповідності державного службовця займаній посаді 5 (ст.35 ЗУ «Про державну службу»):

В акті про призначення на посаду суб’єкт призначення може встановити випробування з метою встановлення відповідності державного службовця займаній посаді із зазначенням його строку.

На строк випробування державному службовцю визначаються завдання, зміст та обсяг яких має відповідати посадовим обов’язкам. Строки виконання завдань мають бути реальними для досягнення необхідного результату. Випробування встановлюється строком від одного до шести місяців.

Суб’єкт призначення має право звільнити державного службовця з посади до закінчення строку випробування у разі встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді на підставі п. 2 ч. 1 ст. 87 цього Закону. Суб’єкт призначення попереджає державного службовця про звільнення у письмовій формі не пізніш як за сім календарних днів.

У разі якщо строк випробування закінчився, а державного службовця не ознайомлено з наказом про його звільнення з посади державної служби, він вважається таким, що пройшов випробування.

3. Порядок, умови звільнення працівника, юридичні гарантії; – аналіз судової практики

Стаття 40 КЗпП України передбачає розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця. Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку: 11) встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування;

Стаття 87 ЗУ «Про державну службу» передбачає припинення державної служби за ініціативою суб’єкта призначення 2) встановленням невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування.

• Термін «невідповідність» означає, що підставою для звільнення не може бути порушення трудової дисципліни, не вимагається проведення службового розслідування. За такі порушення працівник може бути звільнений на підставі відповідних статей КЗпП України, а не за результатами випробування. «Невідповідність займаній посаді» і «неналежне виконання посадових обов`язків» – не одне і те саме; обставини, якими відповідач обґрунтовує оскаржений наказ, по суті полягають у неналежному виконанні посадових обов`язків і такі звинувачення мають ознаки дисциплінарного проступку, за яке передбачено притягнення до дисциплінарної відповідальності, що аж ніяк не може вважатися виявленою «невідповідністю» займаній посаді (Постанова ВС від 12 березня 2020 року справа №809/1157/17).

• Вирішення питання відповідності працівника займаній посаді є правом роботодавця, який приймає таке рішення за наслідками роботи працівника в період строку випробування. Такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 374/274/18-ц; від 12 червня 2023 року у справі №202/1444/21; від 28 червня 2023 року у справі № 202/1441/21.

У період випробувального терміну роботодавець з`ясовує професійні та ділові якості працівника, його здатності виконувати якісно і сумлінно свої обов`язки за трудовим договором.

У разі якщо роботодавець в період випробування працівника прийде до негативного висновку щодо відповідності працівника роботі, яка йому доручається, він має право розірвати з працівником трудовий договір з причини незадовільного результату випробування. Прийняти таке рішення роботодавець має право в будь-який час протягом іспитового строку, в тому числі не чекаючи дня закінчення цього строку.

• Роботодавцеві надано право самостійно визначати, чи відповідає працівник роботі, на яку його прийнято. Висновок роботодавця про невідповідність працівника роботі має бути обґрунтованим і документально підтвердженим. Постанови ВС від 22 січня 2020 року у справі № 823/3540/14; від 30 вересня 2021 року у справі № 753/22115/18.

• Оцінку тому наскільки добре державний службовець виконує свої обов`язки здійснює, насамперед, суб`єкт призначення. Водночас для висновку про невідповідність займаній посаді повинні бути достатні очевидні (фактичні) підстави, на основі яких можна пересвідчитися у тому, наскільки обґрунтованими є висновки суб`єкта призначення. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року в справі №809/1157/17.

• При 13 цьому суб`єкт призначення самостійно визначає, чи відповідає працівник посаді, на яку його призначено, і, визначаючи у цьому контексті критерії якості виконання роботи за посадою, наділений певною свободою розсуду. Постанова Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 826/12446/17.

Висновок роботодавця про невідповідність має бути обґрунтованим і документально підтвердженим, наприклад:

– Відповідно до посадової інструкції посада фахівця по роботі з клієнтами передбачає такі ділові та професійні якості, як ….. Працівник наведеним вимогам не відповідає, має проблеми з умінням налагоджувати співпрацю з іншими людьми, була ініціатором неодноразових конфліктних ситуацій. Протягом випробувального терміну на поведінку працівника надходили скарги та доповідні записки від працівників товариства з вимогою вжити заходи (постанова ВС від 30 вересня 2021 року у справі № 753/22115/18);

– Факти незабезпечення ОСОБА_1 виконання завдання … встановлені і доведені Держмитслужбою в установленому законодавством порядку, а саме згідно доповідної записки директора Департаменту персоналу, яка погоджена в.о. Голови Держмитслужби від 03 грудня 2021 року № 12-03/779 (постанова ВС від 18 січня 2024 року справа № 640/5194/22);

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано заважили, що начальник митниці несе персональну відповідальність за організацію та результати діяльності митниці, що передбачено пунктом 11 Положення про Закарпатську митницю, затвердженого наказом Держмитслужби від 29 жовтня 2020 року №489. Відтак, твердження позивача про те, що доповідна записка Департаменту по роботі з персоналом Держмитслужби не містить аналізу безпосередньо його роботи, як начальника митниці, є неприйнятними (Постанова ВС від 18 січня 2024 року, справа № 640/5194/22).

Верховим Судом неодноразово досліджувалося питання звільнення державного службовця на підставі пункту 2 частини першої статті 87 ЗУ «Про державну службу», у зв`язку із встановленням невідповідності займаній посаді, та сформовано відповідні висновки:

Зокрема, у постановах від 12 березня 2020 року у справі № 809/1157/17, від 28 січня 2021 року у справі №640/23002/19, від 10 червня 2021 року у справі № 817/892/18, від 08 лютого 2022 року у справі №380/7392/20, від 30 червня 2022 року у справі № 500/1799/20, від 20 жовтня 2022 року у справі № 380/7392/20 та інших Верховний Суд зазначив, що суб`єкт призначення має право самостійно визначати, чи відповідає працівник посаді, на яку його призначено. Отже, випробувальний строк власне і надається для того, щоб особа проявила себе на новопризначеній посаді в усіх аспектах як кваліфікований і відповідальний працівник. У свою чергу, оцінку тому наскільки добре державний службовець справляється зі своїми обов`язками, здійснює насамперед суб`єкт призначення.