Види страхування та нюанси стягнення відшкодування в ДТП: роз’яснення адвоката

Про види страхування та нюанси стягнення відшкодування в ДТП розповіла під час вебінару, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ, Валерія Шкварко, адвокат, секретар Комітету НААУ з питань цивільного права і процесу.

На початку заходу лектор розкрила поняття страхування та договору страхування на основі приписів Закону України «Про страхування».

Далі адвокат перейшла до питання вибору страховика, відзначивши, що згідно зі ст. 2 Законом України «Про страхування» страховиками, які мають право здійснювати страхову діяльність на території України, є фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із Законом України «Про господарські товариства», з урахуванням того, що учасників кожної з таких фінансових установ повинно бути не менше трьох, та інших особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

При виборі страховика першочергово слід звертати увагу на:

• ліцензію;
• тарифи;
• рейтинг страхових компаній;
• чи є він учасником угоди про пряме врегулювання збитків.

Валерія Шкварко схарактеризувала види страхування:

• Автоцивілка – обов’язковий вид страхування;
• ДЦВ – добровільне страхування цивільної відповідальності;
• Зелена карта – страхування авто за кордоном (автоцивілка);
• КАСКО – необов’язкове страхування авто.

Як зазначила лектор, при настанні страхового випадку потрібно вчинити наступні дії:

• негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;
• увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил;
• не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди;
• вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілим, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а в разі відсутності можливості вжити зазначених заходів звернутися про допомогу до присутніх і відправити потерпілих до закладу охорони здоров’я;
• повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських;
• вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об’їзд місця пригоди;
• до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки);
• Повідомити страхову компанію про страховий випадок.

У разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов’язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, – МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов’язок, він має підтвердити це документально.

Строк розгляду заяви та повідомлення про прийняте рішення становить до 90 днів.

Говорячи про строки звернення для відшкодування шкоди, лектор зазначила, що постановами ВС КЦС закріплено дотримання заявниками саме річного строку звернення із заявою про виплату страхового відшкодування. Як приклад до ознайомлення запропоновано Постанову ВП ВС від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, Постанову ВП ВС від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц, Постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 серпня 2018 року у справі № 227/3573/16-ц.

Валерія Шкварко окреслила коло осіб, що несуть відповідальність за завдання шкоди в наслідок ДТП:

1. Страховик

Покладання обов’язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (Постанова ВП ВС від 04.07.2018 року, справа № 755/18006/15-ц).

2. Винна особа у ДТП

Правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні (Постанов Верховного Суду України від 02.12.2015 року, справа № 6-691цс15).

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації (Постанова Пленуму ВСУ від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»).

3. Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ)

МТСБУ зобов’язане відшкодувати шкоду, спричинену потерпілим, за певних умов, зокрема, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі недостатності коштів та майна страховика – учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов’язань за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності (підпункт «ґ» частини першої статті 41 Закону), а за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду у разі недостатності коштів та майна страховика – повного члена МТСБУ у таких самих випадках (підпункт «а» п. 41.2 ст. 41 ЗУ «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») (Постанова ВП ВС від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21).

МТСБУ відшкодовує у разі:

• визнання банкрутом та/або коли ліквідований страховик;
• відсутності полісу;
• винний водій зник з місця події;
• особа має автоматичне страхування.

4. Роботодавець

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв’язку з виконанням своїх трудових (службових) обов’язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК України (Постанова ВП ВС від 01.03.2018 року, справа № 201/14573/16-ц (провадження № 61-216св17).

Страховик відмовляє у регламентній виплаті у разі:

– навмисних дій особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов’язані з виконанням ними громадянського чи службового обов’язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров’я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону;

– вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного кримінального правопорушення, що призвело до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону);

– невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов’язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди;

– неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров’ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

В огляді судової практики Валерія Шкварко розглянула питання відповідальності за несвоєчасне виконання зобов’язання щодо відшкодування шкоди, зупинивши увагу на Постанові ВП ВС від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц. Позивач (потерпілий), хоча і не є стороною договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного відповідачами, але наділяється правами за цим договором: на його або третьої особи користь страховик зобов’язаний здійснити страхове відшкодування. Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов’язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов’язання.