Виконання судових рішень Німеччини на території України

В умовах невпинного спрямування вектору розвитку українського суспільства на шлях євроінтеграції існує необхідність у легалізації рішень іноземних судів на території України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, п. 40 зазначається, що «…право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов’язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. …Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід’ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6».

В Україні виконання рішень іноземних судів визнаються та виконуються у двох випадках:

– якщо це прямо передбачено міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України;

– за принципом взаємності.

Федеративна Республіка Німеччина входить до п’ятірки найбільших інвесторів в економіку України. Зупинимося більш детально на виконанні рішень іноземних судів на території України на прикладі застосування рішень цієї країни, оскільки це зумовлено потребою у налагодженні механізму захисту порушених, оспорюваних або невизнаних прав в аспекті міжнародних правовідносин.

В українських судових рішеннях з питань визнання та виконання рішень Німеччини містяться посилання на лист Міністерства закордонних справ України № 72/17-680-1762 від 08.06.2011 щодо практики визнання та виконання рішень іноземних судів на території ФРН. На сьогодні Федеральною Республікою Німеччина укладено угоди про визнання та виконання судових рішень лише з 11 країнами: Швецією, Італією, Бельгією, Австрією, Великобританією, Грецією, Нідерландами, Тунісом, Норвегією, Ізраїлем та Іспанією. Оскільки, відповідно до переліку міжнародних договорів, ратифікованих Верховною Радою України у сфері виконання судових рішень, відносини виконання судових рішень ФРН та України не врегульовані окремим договором, при виконанні рішень судів цієї держави на території України підлягає застосуванню принцип взаємності.

Сутність принципу взаємності полягає у наданні особам іноземної держави певних прав чи певного правового режиму за умови, що особи країни, що їх надає, користуватимуться аналогічними правами або правовим режимом у визначеній іноземній державі.

На сьогодні існують прецеденти визнання рішень суддів Німеччини на території України, коли заявники, звертаючись з клопотанням про надання дозволу на примусове виконання рішення цієї країни, зазначають, що компетентні суди Німеччини виконують рішення компетентних українських судів.

Таким чином, практика визнання рішень німецьких судів українськими судами, у свою чергу, має свій безпосередній вплив на визнання рішень судів України на території ФРН.

Судова практика українських судів показує, що відмов у застосуванні принципу взаємності практично немає, відтак відсутність міжнародного договору про взаємне виконання судових рішень між Україною та Німеччиною компенсується нормою права, що такі судові рішення можуть бути виконані за принципом взаємності.

Таким чином, Україна має успішну практику виконання судових рішень іноземних судів за принципом взаємності, що у свою чергу є основою для більш сприятливого ставлення до рішень України на території тих держав, між якими відсутні угоди про взаємне виконання рішень.