Вимоги про встановлення факту самостійного утримання дитини для отримання відстрочки не можуть розглядатися в окремому провадженні

Вимоги про встановлення факту самостійного утримання дитини для отримання відстрочки не можуть розглядатись в порядку окремого провадження.

До такого висновку прийшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2024 року (справа 201/5972/22).

В жовтні минулого року Велика Палата прийняла справу до розгляду, мотивуючи тим, що аналіз судової практики за даними Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить про ухвалення судами цивільної та адміністративної юрисдикції суперечливих судових рішень, відсутності єдності судової практики, зокрема у зв`язку з відсутністю правової позиції Верховного Суду щодо такого роду питань.

У цій справі Позивач звернувся до суду і просив встановити факт самостійного виховання дитини. Заявник стверджував, що з лютого 2022 року він та його дружина почали проживати окремо, син залишився проживати з ним, а мати дитини виїхала за кордон. Згодом було укладено договір, згідно з яким визначене місце проживання дитини разом із батьком, шлюб розірвано на підставі судового рішення, стягнуто аліменти на підставі судового наказу.

Таким чином, мати дитини з лютого 2022 року не приймає участі у житті дитини, не спілкується з нею, матеріально не утримує. Заявник стверджує, що він є батьком, який самостійно виховує дитину і встановлення факту самостійного виховання дитини потрібно йому для оформлення документів, необхідних для отримання соціальної допомоги як батьку, що самостійно виховує дитину, реєстрації місця проживання дитини, вирішення інших питань щодо проживання та перебування дитини, отримання відстрочки від мобілізації.

Суди першої та апеляційної інстанцій в задоволенні заяви відмовили.

Передаючи справу на розгляд Великої Палати, Касаційний цивільний суд зазначив, що правова проблема постає під час дії правового режиму воєнного стану у значній кількості поданих заяв, позовів на території України про встановлення факту самостійного виховання дитини (інших фактів, які пов`язані із реалізацією права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації) чи оскарження рішень, дій, бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Зокрема, справи вирішувались судами як в порядку цивільного, так і адміністративного судочинства.

Велика Палата розʼяснила, що факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Автор: Старовойтова Дарина, адвокат, партнер, керівник цивільної практики АО «ВЕРІТІ ГРУП»