Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі: роз’яснення Мін’юсту

За загальним правилом, у випадку, коли мати і батько перебувають між собою у зареєстрованому шлюбі, презюмується, що дитина походить від подружжя. А ось у випадку, коли мати та батько малечі не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається або за спільною заявою матері та батька дитини, або за рішенням суду. Нижче розповідаємо детальніше.

Згідно зі статтею 126 Кодексу походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу ДРАЦС.

Якщо заява про визнання себе батьком дитини подана неповнолітнім, орган державної реєстрації актів цивільного стану повідомляє батькам, опікуну, піклувальнику неповнолітнього про запис його батьком дитини. Якщо повідомити їм неможливо, орган ДРАЦС повинен повідомити органу опіки та піклування про запис неповнолітнього батьком дитини.

Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.

Відповідно до статті 128 Кодексу за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Позов про визнання батьківства може бути пред’явлений:

• матір’ю;
• опікуном;
• піклувальником дитини;
• особою, яка утримує та виховує дитину;
• самою дитиною, яка досягла повноліття;
• особою, яка вважає себе батьком дитини.