Як поділити додаткові витрати на дитину: юридичні та практичні аспекти

Що таке додаткові витрати на дитину, як вони розподіляються та що при цьому враховується, розповідає Юридичний порадник для ВПО.

Відповідно до ст. 185 Сімейного кодексу України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов’язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Оскільки законодавець обмежився доволі “сухим” поясненням, звернемося до практики Верховного Суду (далі – Суд).

У справі № 607/12170/20 Суд визнав хворобу дитини як особливу обставину, що потребує додаткових витрат. У цій справі дитині було рекомендовано спеціальний режим харчування. Суд вказав, що садочки комунальної власності не можуть забезпечити необхідного харчування, тому витрати на відвідування дитиною приватного дитячого садочка є додатковими витратами й не належать до основних, які батьки несуть на утримання дитини за рахунок аліментів.

У справі № 545/819/18 Суд визнав, що витрати, понесені позивачем на навчання сина в коледжі, та витрати на придбання спортивного інвентарю належать до додаткових витрат, необхідних для розвитку дитини. Водночас в цій справі Суд врахував певні спортивні досягнення дитини.

У справі № 756/9882/19 Суд визнав, що такі витрати можуть вважатися додатковими, оскільки дитина навчається в приватному закладі за згодою обох батьків.

При цьому, у справі № 336/1488/19 Суд вказав, що витрати на навчання дитини з метою здобуття професійної освіти за кордоном, за наявності можливості проходження навчання в державних закладах освіти, НЕ відносять до особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини.

У справі № 484/2230/17 Суд вказав, що придбання шкільного одягу, взуття та шкільного приладдя НЕ належить до додаткових витрат, зумовлених особливими обставинами, оскільки ці витрати поглинаються аліментними виплатами того з батьків, хто не проживає з дитиною.

Завжди обов’язково слід доводити, що саме ці витрати зумовлені особливими обставинами і є додатковими, тобто такими, що не можуть бути покриті за рахунок аліментів. Необхідно детально пояснювати особливості розвитку дитини (надавати висновки спеціалістів щодо схильності дитини до спорту, малювання, музики тощо), а також враховувати думку дитини: чи бажає вона сама розвиватись у певній сфері, чи це більше бажання одного з батьків.

Суд завжди бере до уваги чи такі витрати обговорювалися були погоджені обома батьками (йдеться, наприклад, про навчання в приватних закладах, спортивні чи художні секції тощо).

Суд наголошує, що не всі бажання того з батьків, із ким проживає дитина, можна вважати додатковими витратами на дитину. До таких витрат, зокрема, не належить оплата послуг няні, приватного водія тощо. Водночас не має значення, чи такі послуги отримувала сім’я, коли батьки жили разом.

Відповідно до ч. 2 ст. 185 Сімейного кодексу України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Водночас додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.