Як судове стягнення та сертифікат ТПП захищають суб’єктів ЗЕД від валютних штрафів під час війни

Після запровадження воєнного стану у 22 лютого 2022 року українські експортери та імпортери опинилися в умовах правової невизначеності, коли виконання зовнішньоекономічних контрактів стало істотно ускладненим.
Санкційні обмеження, розрив логістичних ланцюгів та припинення розрахунків з окремими юрисдикціями спричинили системне порушення контрагентами договірних зобов’язань, що проявляється у непроведенні оплати за поставлені товари чи надані послуги, а також у невиконанні зобов’язань щодо поставки товарів і надання послуг, оплата за які була здійснена.
У результаті українські компанії опинилися в ситуації, коли відсутність виконання зобов’язань за зовнішньоекономічними контрактами безпосередньо створює ризик прострочення повернення валютної виручки в Україну та застосування до них фінансових санкцій з боку податкових органів.

Валютне законодавство при цьому продовжує діяти у повному обсязі. Відповідно до статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» № 2473-VIII від 21 червня 2018 року, порушення граничних строків розрахунків за експортними операціями тягне за собою застосування пені у розмірі 0,3 % суми неодержаної валютної виручки за кожен день прострочення, але не більше 100 % суми заборгованості. За таких умов навіть об’єктивна неможливість отримання оплати від іноземного контрагента формально створює для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності фінансовий ризик.

Пошук ефективних механізмів захисту бізнесу у сфері зовнішньоекономічної діяльності від валютних штрафів в умовах воєнного стану став предметом активних напрацювань правничої спільноти з лютого 2022 року. Окремі практичні підходи були успішно реалізовані Адвокатом Вікторією Федоровою у процесі супроводу зовнішньоекономічних спорів.

Валютні ризики у спорах з підсанкційними контрагентами

Український бізнес зіткнувся з подвійним викликом: з одного боку — фактичною втратою можливості отримати оплату або товар від іноземних контрагентів, з іншого — посиленою увагою контролюючих органів. Зокрема, одними з найскладніших для українського бізнесу виявилися правовідносини з контрагентами з РБ.

Після початку повномасштабного вторгнення РФ правова співпраця між Україною та цією юрисдикцією фактично припинилася.
Аспекти співвідношення формальних вимог валютного законодавства та реальних умов воєнного стану також були висвітлені у матеріалаї Вікторії Федорової «Виклики для бізнесу у захисті майнових прав під час дії воєнного стану» https://unba.org.ua/publications/10703-vikliki-dlya-biznesu-u-zahisti-majnovih-prav-pid-chas-dii-voennogo-stanu.html, опублікованому на офіційному ресурсі Національної асоціації адвокатів України, а також у статті «Зміни в законодавстві про валютний контроль з огляду на воєнний стан в Україні» https://pravo.ua/zminy-u-zakonodavstvi-pro-valiutnyi-kontrol-z-ohliadu-na-voiennyi-stan-v-ukraini/.

Сертифікат ТПП як необхідний, але складний інструмент захисту

Одним із базових елементів правової стратегії захисту бізнесу є отримання сертифіката Торгово-промислової палати України про настання форс-мажорних обставин. У практиці адвоката цей документ використовується як доказ об’єктивної неможливості виконання зобов’язань за зовнішньоекономічними контрактами у встановлені строки.

Слід мати на увазі, що сертифікат може бути отриманий будь-якою стороною зовнішньоекономічного контракту, яка з об’єктивних причин не має можливості виконати свої зобов’язання. Водночас досягнення таких домовленостей із контрагентами, що перебувають за межами України, у більшості випадків є практично неможливим, особливо з РФ та РБ.

Сертифікат ТПП про настання форс-мажорних обставин є необхідним інструментом захисту, оскільки, крім підтвердження самого факту таких обставин, він містить період їх дії, який, як правило, визначається з 24 лютого 2022 року до моменту припинення воєнного стану. Саме у цей період підприємство не може бути притягнуте до фінансової відповідальності за порушення строків розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами відповідно до статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції».
Разом з тим отримання сертифіката ТПП в умовах війни є вкрай складним. Типовими підставами для відмови залишаються формальний підхід спеціалістів ТПП  до аналізу договору, вимога доведення прямого причинно-наслідкового зв’язку між воєнними подіями та невиконанням конкретного контракту, а також різні підходи до тлумачення санкційних обмежень як форс-мажорних обставин.

З огляду на це у практиці адвоката сформувалася рекомендація звертатися не лише до регіональної торгово-промислової палати за місцем реєстрації бізнесу, але й до ТПП інших регіонів України, оскільки оцінка наявності або відсутності форс-мажорних обставин за конкретним зовнішньоекономічним контрактом може істотно відрізнятися. Є реальні випадки відмови у наданні сертифіката однією регіональною ТПП та підтвердження права на отримання такого сертифіката за тих самих доказів та умов іншою регіональною ТПП.

Судове стягнення як підтвердження добросовісної поведінки сторони ЗЕД-контракту

Сертифікат ТПП у цій моделі не використовується ізольовано. Його ефективність безпосередньо залежить від активної процесуальної поведінки сторони зовнішньоекономічного контракту, й більш того, отримати рішення суду на користь українських компаній.

В той же час, навіть за наявності у зовнішньоекономічних контрактах арбітражних або судових застережень щодо вирішення спорів про стягнення заборгованості в Україні, інструменти забезпечення процесуальних прав сторін стали істотно обмеженими. Зокрема, змінилася доступність механізмів належного повідомлення сторін про судовий розгляд, вручення копії позовної заяви та іншої судової кореспонденції, а також забезпечення фактичної участі відповідача у судовому розгляді.
За таких умов суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності фактично залишалися без реальної можливості впливати на поведінку боржників, оскільки припинення застосування Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року (Гаазької конвенції) у відносинах з РБ унеможливило належне вручення судової кореспонденції та забезпечення процесуальної участі відповідачів у судовому розгляді. Додатково ситуація ускладнювалася тим, що АТ «Укрпошта» припинило будь-яке поштове сполучення з РБ та РФ, що фактично позбавило український бізнес альтернативних каналів направлення процесуальних документів. Водночас такі суб’єкти продовжували нести ризик застосування пені за порушення строків валютних розрахунків.

Саме тому ключовим елементом захисту є звернення до господарського суду з вимогами про стягнення заборгованості. Так, згідно зі статтею 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», наявність судового провадження та вжиття заходів до примусового стягнення заборгованості мають істотне значення для оцінки добросовісності поведінки суб’єкта ЗЕД.

Такий підхід був реалізований адвокатом Вікторією Федоровою у справах № 916/3630/22 та № 916/3191/22, розглянутих Господарським судом Одеської області. У цих провадженнях суди досліджували питання належного повідомлення боржників-відповідачів з РБ з урахуванням фактичної відсутності дієвих механізмів міжнародної правової допомоги та припинення застосування Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року у відповідних правовідносинах.
Сформована правова позиція дозволила судам розглянути спори та ухвалити рішення за наявними доказами з урахуванням об’єктивних обмежень воєнного часу. Для бізнесу, що здійснює зовнішньоекономічну діяльність, такі рішення стали підтвердженням того, що всі можливі правові заходи для повернення валютної виручки були вжиті, а підстави для притягнення до фінансової відповідальності з боку контролюючих органів були усунуті.

Корисними для бізнесу та його правозахисників в умовах воєнного стану є науково-дослідницька робота Вікторії Федорової «Міжнародна правова допомога бізнесу: як іноземні юрисдикції сприяють захисту прав українських компаній», опублікованої у Philosophy, Economics and Law Review, Vol. 5, No. 2, 2025, ISSN 2786-491X (ORCID 0009-001-3812-280X) https://phelr.com.ua/en/archive, де додатково розглянуті систематизовані підходи до захисту прав українського бізнесу у спорах з іноземним елементом в умовах міжнародної правової допомоги.
Отже, поєднання сертифіката ТПП та судового рішення формує цілісну доказову конструкцію, яка використовується у взаємовідносинах з податковими органами. Такий підхід дозволяє обґрунтувати відсутність вини суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності та безпідставність застосування пені, передбаченої статтею 13 Закону України «Про валюту і валютні операції».

На практиці судове провадження у таких справах виконує функцію підтвердження добросовісної поведінки бізнесу та його активної позиції у захисті своїх прав під час перевірок дотримання валютного режиму розрахунків з іноземними контрагентами.

Висновки
Сформована практика свідчить про те, що захист експортерів, імпортерів та інших суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності від валютних штрафів у період війни можливий за умови комплексного підходу. Отримання сертифіката ТПП про настання форс-мажорних обставин, активне судове стягнення заборгованості, отримання рішення суду на користь українського бізнесу, а також належне документування дій бізнесу формують ефективний механізм правової та податкової безпеки в умовах воєнного стану.

Найголовнішому питанню щодо механізмів фактичного повернення коштів українському бізнесу у випадках, коли національні інструменти не дозволяють досягти такої мети, буде приділено увагу в окремій статті, оскільки така можливість перебуває у площині міжнародного корпоративного та банківського права.