ЄСПЛ виніс важливе рішення щодо стеження за адвокатами в Україні

13 лютого Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «Денисюк та інші проти України» та чітко констатував: українська правова система не містить достатніх гарантій захисту від свавільного втручання у приватне спілкування адвоката з клієнтом.

НАБУ проводило приховане стеження (НСРД) за клієнтами адвокатського об’єднання «Назар Кульчицький та Партнери», а також самим адвокатом.

Заява до ЄСПЛ стосувалася несумісності негласних слідчих (розшукових) дій із правами заявників, гарантованими статтею 8 Конвенції, враховуючи, зокрема, відсутність належних гарантій у чинному законодавстві та практичних засобів його реалізації у відповідних справах.

Деталі справи

24 травня 2017 року заявнику було вручено письмове повідомлення про підозру в участі у корупційній схемі та перевищенні службових повноважень як колишнього керівника обласної ДПС. У той самий день заявник був заарештований і рік перебував під вартою. Лише у березні 2018 року заявнику було повідомлено, що досудове розслідування у його справі та у справі двадцяти п’яти інших обвинувачених завершено, і що він може ознайомитися з матеріалами прокуратури. 8 жовтня 2018 року заявник отримав листа в якому йшлося, що “відповідно до вимог статті 253 КПК, під час досудового розслідування кримінальної справи, у якій Ви є фігурантом, Ваші конституційні права тимчасово обмежені шляхом застосування заходу негласного стеження, передбаченого статтею 270 КПК”.

Заявник у особі адвоката звернувся до прокуратури, аби уточнити, який негласний захід було застосовано до нього, яку інформацію було зібрано, коли захід було припинено та, чи включало це спостереження його спілкування з його адвокатом. У відповіді йшлося про те, що за ним велося аудіо- та відеоспостереженню, і що матеріали, отримані в ході цього моніторингу, були знищені, оскільки вони не мали доказової цінності.

Стаття 253 Кримінально-процесуального кодексу вимагає від правоохоронних органів повідомляти осіб про те, що за ними було встановлено негласне стеження, протягом дванадцяти місяців після припинення відповідного заходу. За словами заявника, він ніколи не отримував оригінали цих листів, а копії були передані йому лише навесні 2019 року, після того як він поскаржився в суді на те, що прокуратура не задовольнила його запит на інформацію.

14 березня 2019 року заявник в особі адвоката також звернувся до Київського апеляційного суду з проханням надати йому інформацію щодо обсягу, тривалості та інших деталей судового дозволу на негласний захід щодо нього. Утім, суд не зміг надати запитувану інформацію, оскільки його система діловодства не реєструвала особисті дані осіб, щодо яких було подано запит на дозвіл на захід прихованого спостереження, оскільки сам акт отримання такого дозволу був секретною інформацією.

Згодом Державне бюро розслідувань розпочало кримінальне провадження за скаргою заявника про те, що застосований до нього негласний захід був незаконним. Заявник стверджував, зокрема, що він мав підстави вважати, що аудіо- та відеоспостереження проводилося під час його тримання під вартою. Протягом цього періоду його відвідували здебільшого адвокати та лікарі, спілкування з якими було привілейованим і не підлягало контролю.

У 2020 році ДБР припинило кримінальне провадження, посилаючись на свідчення прокурора, який стверджував, що моніторинг заявника проводився відповідно до закону. Таким чином, слідчий дійшов висновку, що кримінального правопорушення не було вчинено.

Як вбачається із матеріалів справи, документи щодо НСРД – знищені або їх просто не надають; доступу до судових ухвал про санкціонування стеження – немає, бо це «державна таємниця». Крім того, існують обґрунтовані підозри, що записувалися телефонні розмови клієнтів із захисником Назаром Кульчицьким.

Реакція судової системи України?
Прокуратура ігнорує запити на доступ до матеріалів НСРД, а суди відмовилися розглядати скарги, посилаючись на «відсутність компетенції».

Ознайомитися з повним текстом рішення можна за посиланням: Рішення ЄСПЛ у справі «Денисюк та інші проти України».