Захист адвокатури без пауз: Європа вимагає рішень, Україна зволікає

Рада адвокатських і правничих товариств Європи (CCBE) закликала держави якнайшвидше підписати та ратифікувати Конвенцію Ради Європи про захист професії адвоката. У CCBE наголошують: адвокат є ключовою інфраструктурою доступу до правосуддя, а гарантії його незалежності, безпеки та конфіденційності спілкування з клієнтом безпосередньо впливають на якість судочинства і рівень довіри до верховенства права. Зростання тиску на адвокатів у різних країнах Європи розглядається як серйозна загроза правам громадян і стійкості демократичних інститутів.

Джерело Національтна асоціація адвокатів України.

Окрім публічної заяви, CCBE направила офіційного листа до Європейської комісії з вимогою прискорити укладення Конвенції від імені Європейського Союзу. Така можливість прямо передбачена статтею 17 Конвенції, яка дозволяє ЄС бути стороною договору поряд із державами.

У відповіді Єврокомісії зазначено, що Конвенція має статус так званої «змішаної угоди», оскільки вона відображає або пов’язує стандарти, які вже закріплені в праві ЄС. Це означає, що Рада ЄС повинна ухвалити два окремі рішення: про підписання Конвенції як політико-правовий сигнал наміру та про її укладення, що робить документ юридично обов’язковим для Союзу відповідно до статті 218 Договору про функціонування ЄС. В Єврокомісії підтвердили, що необхідні пропозиції щодо таких рішень уже перебувають у стадії підготовки.

Водночас у Брюсселі наголосили: внутрішні процедури ЄС не повинні блокувати національні процеси. Держави-члени мають право підписувати Конвенцію ще до приєднання самого Європейського Союзу та паралельно запускати процедури ратифікації.

На цьому тлі ситуація з Україною виглядає особливо суперечливою. Україна була серед активних учасників розробки Конвенції, а представник української сторони входив до кола авторів документа та обіймав посаду віце-президента відповідної групи розробників. Попри це, підпис під міжнародним договором держава досі не поставила. Формальних заперечень проти Конвенції немає, однак відсутнє й рішення, яке б запустило процедуру приєднання.

За інформацією з професійного середовища, питання підписання та ратифікації неодноразово обговорювалося на робочих нарадах за участі народних депутатів, представників профільних органів влади та Національної асоціації адвокатів України. Проте процес фактично зайшов у замкнене коло: Міністерство юстиції очікує зведених позицій, Міністерство закордонних справ — рішення Кабінету Міністрів, а уряд, у свою чергу, — ініціатив від Мін’юсту. Ще у березні 2025 року Прем’єр-міністр доручив Мін’юсту опрацювати це питання і подати пропозиції, однак процедура так і не була завершена. У МЗС наголошували, що без відповідного урядового рішення міністр закордонних справ не має повноважень підписати Конвенцію від імені України.

Зволікання може мати не лише іміджеві наслідки. Україна ризикує втратити інструменти впливу, закладені у статті 10 Конвенції, зокрема можливість участі у формуванні групи експертів із захисту професії адвоката (GRAVO), яка контролює виконання її положень. Вибори членів цієї групи мають відбутися протягом року після набуття Конвенцією чинності, тож «вікно можливостей» є обмеженим у часі.

Ситуація виглядає ще більш контрастною з огляду на Дорожню карту з питань верховенства права у межах переговорів про членство України в ЄС. У розділі, присвяченому адвокатурі, передбачено завдання до IV кварталу 2026 року підготувати та ухвалити законопроєкт щодо вдосконалення регулювання адвокатської діяльності. Для цього вже створено робочу групу, а експертів CCBE залучено для узгодження реформ із європейськими стандартами. На цьому тлі відсутність підпису під Конвенцією виглядає як необґрунтоване відкладання простого кроку, який міг би посилити професійні гарантії вже зараз і стати чітким сигналом реальної євроінтеграції.