Закон про мобілізацію не передбачає відстрочки на підставі самостійного утримання повнолітнього сина, що продовжує навчання, – суд

Із заявою про встановлення факту самостійного утримання сина, який продовжує навчання, до суду звернувся житель Хмельниччини. Він пояснив, що після розлучення з дружиною сам виховує сина й повністю його забезпечує: платить за навчання за кордоном, фінансує туристичні тури та інші потреби. За рішенням суду з матері стягувалися аліменти на утримання дитини до її повноліття.

Зважаючи на ці обставини, заявник просив суд встановити факт, що він самостійно утримує повнолітнього сина, без участі матері – це потрібно для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Кам’янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області відмовив у задоволенні заяви.

Чоловік подав апеляційну скаргу з проханням скасувати рішення місцевого суду та задовольнити його вимогу. Указав, що витрачає значні кошти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання за кордоном, й він залишиться без підтримки, якщо його, батька, мобілізують до Збройних Сил України.

Апеляційний суд зауважив, що за статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації мають жінки та чоловіки, які за рішенням суду самостійно виховують дитину, котра не досягла 18 років.

Позаяк на час звернення заявника до суду його син досягнув повноліття, то дія норми про відстрочку від мобілізації на нього не розповсюджується.

«Крім того, можливий факт призову чи мобілізації заявника на військову службу, не позбавляє його обов’язку та прав на утримання повнолітнього сина, що продовжує навчання за кордоном, оскільки під час проходження військової служби заявник буде отримувати відповідне грошове забезпечення військовослужбовця», – додав апеляційний суд.

Колегія суддів дійшла висновку, що встановлення факту, про який просить заявник, не має юридичного значення, оскільки від цього факту не залежить виникнення, зміна або припинення його особистих чи майнових прав. Тому залишила рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

З постановою апеляційного суду у справі № 676/4313/24 можна ознайомитися у ЄДРСР.