Замісна гормональна терапія: правда, міфи, що варто знати лікарю

Замісна гормональна терапія (ЗГТ) вже багато років залишається темою дискусій у медичній та пацієнтській спільноті. Одні жінки приходять до лікаря з надією позбутися виснажливих припливів, інші — з острахом, що «гормони викличуть рак» чи «призведуть до залежності».

У професійному середовищі важливо чітко орієнтуватися в показаннях, протипоказаннях та сучасних доказах ефективності ЗГТ, а також  правильно доносити цю інформацію до пацієнток.

Міфи та страхи: що найбільше турбує пацієнток

• «Гормональна терапія викликає рак».
  Сучасні дані свідчать, що ризик розвитку раку молочної залози залежить від типу препарату, тривалості застосування та індивідуальних факторів. При правильному підборі схеми й дотриманні протоколів цей ризик мінімальний [1, 2].
• «Гормони небезпечні після 40 років».
  Важливим є не стільки вік, скільки час від настання менопаузи. Найбільший профілактичний і терапевтичний ефект спостерігається при початку ЗГТ у перші 10 років після менопаузи [3].
• «ЗГТ потрібна лише при тяжкому перебігу клімаксу».
  Насправді, показання значно ширші: профілактика остеопорозу, серцево-судинних ускладнень, підтримка когнітивної функції та урогенітального здоров’я [4, 5].
• «Гормони спричиняють набір ваги».
  Наукові дані спростовують цей міф: коливання ваги в менопаузі зумовлені переважно змінами метаболізму, а не самою терапією [6].

Наукова правда: що ми маємо у клінічній практиці

Сучасна ЗГТ включає застосування натуральних чи синтетичних аналогів естрогенів та прогестагенів.

Монотерапія естрогенами застосовується у жінок після гістеректомії.

Комбінована терапія (естроген + прогестаген) призначається жінкам з інтактною маткою для профілактики гіперплазії ендометрія.

Форми введення: пероральні таблетки, трансдермальні пластирі та гелі, вагінальні свічки та креми, внутрішньоматкові системи з левоноргестрелом.

Метааналізи підтверджують, що ЗГТ знижує вираженість вазомоторних симптомів, поліпшує якість життя, зберігає щільність кісткової тканини та позитивно впливає на психоемоційний стан жінки [7–9].

Підготовка до ЗГТ

Перед призначенням терапії необхідні:

– збір анамнезу (включно з сімейним онкоризиком);

– оцінка серцево-судинних ризиків;

– мамографія (або УЗД молочних залоз у жінок до 40 років);

– УЗД органів малого таза;

– лабораторні аналізи: коагулограма, глюкоза, ліпідограма, гормональний профіль.

Такий алгоритм дозволяє підібрати найбільш безпечний і ефективний варіант лікування.

Вікові аспекти

Найбільш сприятливим є початок ЗГТ у перші 10 років після менопаузи. Саме тоді переваги терапії значно перевищують потенційні ризики [3].

У жінок старше 60 років рішення про призначення потребує більшої обережності та міждисциплінарного підходу.

Позитивні ефекти

• Усунення припливів, нічної пітливості, безсоння.
• Покращення настрою, зниження тривожності та депресивних проявів.
• Лікування вагінальної сухості та дизурії.
• Профілактика остеопорозу.
• Позитивний вплив на профіль ліпідів та метаболізм глюкози.
• Збереження когнітивних функцій при ранньому початку терапії.

Протипоказання та побічні ефекти

Абсолютні протипоказання: рак молочної залози та ендометрію, активна венозна тромбоемболія, нез’ясовані кровотечі з матки, тяжкі ураження печінки.

Відносні протипоказання: ендометріоз, міома матки, артеріальна гіпертензія, ожиріння, цукровий діабет.

Побічні ефекти: головний біль, нагрубання молочних залоз, набряки, зміни настрою. У більшості випадків вони минають після корекції дози або зміни форми введення препарату.

Комунікація з пацієнткою

Ефективність ЗГТ залежить не лише від правильно підібраного препарату, але й від довіри пацієнтки. Лікар має:

– вислухати всі страхи й міфи;

– пояснювати зрозуміло, без надмірної термінології;

– підкреслювати, що терапія індивідуальна і не є «довічною»;

– регулярно контролювати стан жінки.

Висновки

Замісна гормональна терапія — це сучасний, доказовий та безпечний метод підтримки жіночого здоров’я. Її призначення має базуватися на ретельному обстеженні та індивідуальному підході. Лікар, який володіє не лише знаннями, а й навичками якісної комунікації, здатен значно покращити якість життя своїх пацієнток.

Література

1. 1. The Women’s Health Initiative Steering Committee. Risks and benefits of estrogen plus progestin in healthy postmenopausal women. JAMA. 2002;288(3):321–333.
2. 2. Chlebowski RT, et al. Breast cancer after use of estrogen plus progestin in postmenopausal women. N Engl J Med. 2009;360:573–587.
3. 3. Manson JE, et al. Menopausal hormone therapy and health outcomes during the intervention and extended poststopping phases of the Women’s Health Initiative randomized trials. JAMA. 2013;310(13):1353–1368.
4. 4. North American Menopause Society (NAMS). Position statement: The 2022 hormone therapy update. Menopause. 2022;29(7):767–794.
5. 5. Baber RJ, et al. The 2016 IMS Recommendations on women’s midlife health and menopause hormone therapy. Climacteric. 2016;19(2):109–150.
6. 6. Davis SR, et al. Understanding weight gain at menopause. Climacteric. 2012;15(5):419–429.
7. 7. Stuenkel CA, et al. Treatment of symptoms of the menopause: An Endocrine Society Clinical Practice Guideline. J Clin Endocrinol Metab. 2015;100(11):3975–4011.
8. 8. NICE guideline [NG23]. Menopause: diagnosis and management. 2019.
9. 9. Lobo RA. Hormone-replacement therapy: current thinking. Nat Rev Endocrinol. 2017;13:220–231

Тимченко Ольга Михайлівна, 

Лікар акушер-гінеколог МСЧ ПРАТ ПГЗК,  та  КНП І рівня м.Горішні Плавні