Звільнення від відбування покарання з випробуванням: проблеми адвокатської та судової практики

Про звільнення від відбування покарання з випробуванням: проблеми адвокатської та судової практики розповів адвокат, доктор юридичних наук, доцент кафедри кримінального та кримінального процесуального права Національного університету “Києво-Могилянська академія”, заступник голови Комітету з кримінального права та процесу НААУ, член комісії з питань правової реформи при Президентові України Олексій Горох під час заходу з підвищення кваліфікації адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.

Лектор докладно проаналізував разом з учасниками звільнення від відбування покарання з випробуванням, а саме:

• 1.    Розуміння вимог кримінального та кримінального процесуального законодавства у сфері застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК).
• 2.    Розуміння проблем адвокатської та судової практики застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням.
• 3.    Розуміння шляхів вирішення проблем застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням у різних категоріях справ.

У рамках характеристики звільнення від відбування покарання з випробуванням акцентовано на наступному:

1.    Розуміння вимог кримінального та кримінального процесуального законодавства у сфері застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК)

Стаття 75. КК України передбачає звільнення від відбування покарання з випробуванням:

1. Якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов’язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

2. Суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п’яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Звільнення від відбування покарання з випробуванням: підстави для застосування та відмови у застосуванні.

• • Перша підстава звільнення від відбування покарання з випробуванням ґрунтується на встановленні судом можливості виправлення засудженого без відбування покарання (ч. 1 ст. 75 КК).
• • Друга підстава зумовлена угодою про примирення або про визнання вини, в якій сторони кримінального провадження узгодили застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням, що затверджується судом (ч. 2 ст. 75 КК).

Обставини, що враховуються судом при ухваленні рішення про можливість виправлення засудженого без відбування покарання:

• 1. Чи засуджено особу за певний злочин?
• 2. Тяжкість злочину;
• 3. Особу винного;
• 4. Інші обставини справи.

2.    Розуміння проблем адвокатської та судової практики застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням

Проблема 1

• Суди не розмежовують інститути “призначення покарання” та звільнення від покарання”

• Судові рішення про застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням суди належним чином не мотивують.

• Суди не здійснюють самостійної оцінки обставин, що характеризують тяжкість злочину, особу винного, та інших обставин справи в аспекті їх впливу на можливість звільнення відвідбування покарання з випробуванням суди зазвичай не здійснюють.

• У вироках (ухвалах) суди «змішують» обставини справи(що мають оцінюватися в різних аспектах) для обґрунтування різних за змістом правових рішень:

• для призначення виду і міри покарання, яке є необхідним і достатнім для виправлення особи та запобігання новим злочинам,

• для оцінювання можливості виправлення засудженого без відбування призначеного покарання.

Призначення покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання. У ст. 75 КК законодавець підкреслює важливість такої мети покарання, як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі, у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. При цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи. https://lpd.court.gov.ua/home/search/6877

Звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням суд повинен вказати, які конкретно дані про особу засудженого та обставини справи давали можливість судовим інстанціям дійти висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. https://lpd.court.gov.ua/home/search/5566

Врахування одних і тих же обставини справи як таких, що дають підстави для одночасного застосування до засудженого положень ст. 69 КК і призначення йому покарання, нижчого від найнижчої межі санкції статті, так і положень ст. 75 КК та звільнення його від відбування покарання з випробуванням, є недостатнім. Одночасне застосування двох різних інститутів, пов’язаних із пом’якшенням покарання та звільненням особи від його відбування за вчинення особливо тяжкого злочину, повинно мати для цього достатні підстави. https://lpd.court.gov.ua/home/search/5601

Що потрібно знати адвокату?

Клопотання про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивовано.

Адвокат має надати самостійну оцінку обставинам, що характеризують:

• • тяжкість злочину;
• • особу винного;
• • іншим обставинам справи;
• • в аспекті їх впливу на можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Проблема 2

Законодавча заборона на звільнення від відбування покарання з випробуванням при засудженні за певні злочини.

Вчинення особою корупційного кримінального правопорушення, передбаченого, зокрема, ч. 1 ст. 369 КК, унеможливлює звільнення її від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК) навіть у разі призначення остаточного покарання судом за сукупністю кримінальних правопорушень, одне з яких є не корупційним постанова ВС від 27.09.2021 у справі № 234/1940/20 (провадження № 51-1866км21) https://reyestr.court.gov.ua/Review/99926673

Якщо одне з кримінальних правопорушень, за вчинення якого засуджено особу, є корупційним, звільнення від відбування покарання, остаточно призначеного за вироком суду, не застосовується (ст. 75 КК) постанова ККС від 05.08.2020 у справі № 734/631/19 (провадження № 51-2243км20) https://reyestr.court.gov.ua/Review/90872676

Виняток у ч. 1 ст. 75 КК, який унеможливлює звільнення від відбування покарання з випробуванням особи, яка порушила правила безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, керуючи транспортним засобом, та яка перебувала у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, має імперативний характер і не залежить від того, чи вчинено відповідне порушення в умовах воєнного стану. Водій, який порушив правила безпеки дорожнього руху в стані алкогольного сп’яніння, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження (ч. 2 ст. 286-1 КК), не може бути звільнений від відбування покарання з випробуванням. Постанова колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 15.06.2023 у справі № 170/667/21https://reyestr.court.gov.ua/Review/111614174

Що потрібно знати адвокату?

Засудження за певні кримінальні правопорушення, у тому числі у разі затвердження угоди про примирення або про визнання вини, виключає можливість звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Проблема 3

Учасники провадження і суди не знають, що саме слід розуміти під врахуванням «тяжкості вчиненого кримінального правопорушення».

В абсолютній більшості випадків (88,2 % вивчених нами справ) суди не пояснюють у рішеннях, які саме ознаки чи обставини характеризують індивідуальний ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, як вони вплинули на ухвалене рішення.

Що потрібно знати адвокату?

Адвокату потрібно знати, які обставини він має вказати в судовій промові для характеристики тяжкості вчиненого злочину.

Проблема 4

Учасники провадження зазначають невелику кількість обставин, що характеризують «особу винного».

Пленум Верховного Суду України орієнтує суди на з’ясування:

• 1) віку,
• 2) стану здоров’я,
• 3) поведінки до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання,
• 4) її минулого (зокрема наявності не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень),
• 5) складу сім’ї (наявності на утриманні дітей та осіб похилого віку),
• 6) матеріального стану особи тощо (абз. 3 п. 3 постанови «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 р. № 7).

Пенсійний вік особи, яка вчинила тяжкий злочин, не може виступати основною підставою, для можливості застосування положень ст. 75 КК, без врахування інших пом’якшуючих покарання обставин постанова ККС від 11.02.2020 у справі № 234/403/18 (провадження № 51- 2400км19) https://reyestr.court.gov.ua/Review/87640531

Наявність хронічних захворювань в особи, засудженої до позбавлення волі на певний строк, не є перешкодою для реального відбування нею цього покарання та саме собою не може бути підставою звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК). Засудженому, який має хронічні захворювання та якому судом призначено реальне відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк, медичні частини установ виконання покарань повинні надавати медичну допомогу (консультування, обстеження, лікування) в амбулаторних умовах. Постанова колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 18.01.2023 у справі № 686/7636/22 https://reyestr.court.gov.ua/Review/108526554

Намагання засудженого працевлаштуватися та відшкодувати шкоду потерпілому є щирим каяттям, що було враховано судом під час призначення особі покарання як обставина, що його пом’якшує, та не вказує на можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства Постанова ВС від 10.08.2021 у справі № 235/689/20 (провадження № 51- 1411км21) https://reyestr.court.gov.ua/Review/99009843

Застереження щодо врахування особи винного, які має знати адвокат:

• Нерідко суди помилково встановлюють щирість каяття винних там, де винуваті після вчинення ними злочинів та протягом провадження у справі не виявляли бажання виправити ситуацію, яку вони створили своїми неправомірними діями (надати медичну допомогу, викликати швидку допомогу, бодай вибачитися за вчинене, відшкодувати завдані збитки).

• Критично можна поставитися до встановлення судами щирості каяття винних, які лише частково визнають свою вину або визнають вину лише під тиском доказів.

• Констатуючи активне сприяння розкриттю злочину, суди чомусь не зазначають, які саме добровільні дії засуджених були спрямовані на допомогу органам дізнання, досудового слідства та суду у встановленні обставин вчинення злочину.

• Письмові позитивні характеристики за місцем проживання винуватих, на які посилаються суди, часто мають формальний характер, у них фіксується зазвичай лише відсутність конфліктів із сусідами та не надходження від них скарг на поведінку винуватого.

• З матеріалів справи часто насправді не вбачається, що винуватий утримує дітей на працездатних осіб, однак суд посилається на цю обставину в контексті оцінювання можливості виправлення засудженого без відбування призначеного покарання. Зокрема, з матеріалів справи нерідко спостерігається, що винуватий натомість безперервно зловживає алкоголем, не працює, з сім’єю не проживає, живе за рахунок пенсії або доходів від підприємництва матері-пенсіонерки, аліментів не сплачує.

• Посилаючись на стан здоров’я засудженого, суди часто не зазначають ознак цього стану. У зв’язку з цим незрозуміло, яким чином стан здоров’я винуватого доводить доцільність його звільнення від відбування покарання.

• Втрату винуватим суспільної небезпечності, суди часто обмежуються формальною вказівкою лише на час, що минув після вчинення злочину, додаючи в кращому разі, що винуватий за цей час будь-яких правопорушень не вчиняв. Однак більш обґрунтованими в цій частині виглядають судові рішення, в яких суди не лише констатують, що минув певний час після вчинення винуватим злочину, а й аналізують ті зміни, які відбулися в житті та поведінці особи за цей час , зокрема, беруть до уваги працевлаштування засудженого, відшкодування ним збитків, створення сім’ї , проходження винуватим лікування від наркоманії.

Проблема 5

Учасники провадження і суди не знають, що слід розуміти під врахуванням «інших обставин справи».

Наголосивши на необхідності врахування судом при вирішенні питання про можливість виправлення засудженого без відбування покарання інших обставин справи, законодавець не розкрив змісту цих обставин. Обійшов це питання і Пленуму Верховного Суду України в постанові «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 р. №7 .

Вивчення судової практики свідчить про те, що «іншими обставинами справи», які враховують суди при вирішенні питання про звільнення від відбування покарання з випробуванням, є:

• 1) думка потерпілого про можливість (або навпаки неможливість) звільнення винуватого від відбування покарання з випробуванням;
• 2) факт призначення судом винуватому більш м’якого покарання, ніж передбачено законом;
• 3) факт вчинення винуватим правопорушення під час іспитового строку;
• 4) вказівки суду касаційної інстанції щодо неможливості звільнення винуватого від відбування покарання з випробуванням.

3.    Розуміння шляхів вирішення проблем застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням у різних категоріях справ:

3.1. Застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням у справах про злочини проти особи.

«Успішне» та невдале обґрунтування адвокатом застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням у справах про злочини проти особи.

Обставини, що враховуються судом при ухваленні рішення про можливість виправлення засудженого без відбування покарання у справах про злочини проти особи:

1. Тяжкість злочину;

2. Особу винного.

Врахування інших обставин, що визначають індивідуальний ступінь тяжкості вчиненого злочину проти особи:

• • У справах про торгівлю людьми (ст. 149 КК) можна було спостерігати різну правову позицію суду щодо караності дій продавця (як сурогатної матері) та покупця малолітньої дитини (остання, як зазначив суд, гарно опікувалася дитиною після вчинення злочину і заслуговувала на застосування ст. 75 КК) .
• • При визначенні можливості застосування ст. 75 КК за вербування кількох потерпілих, вчинене з метою їх сексуальної експлуатації (ч. 2 ст. 149 КК), суд подекуди враховував поведінку потерпілих, які фактично погодилися займатися проституцією.
• • У справах про зґвалтування (ч. 1 ст. 152 КК) такою обставиною суди іноді визнавали наявність між винним та потерпілою в минулому шлюбних відносин.

Застереження щодо врахування особи винного, які має знати адвокат:

1. У справах про умисне вбивство (ч. 1 ст. 115 КК) на рішення суду про застосування ст. 75 КК з очевидністю впливав лише тяжкий стан здоров’я: інвалідність 1 групи по зору безстроково, пов’язану з нездатністю до самообслуговування та потребою постійного стороннього догляду, втрату можливості рухатися і самостійно себе обслуговувати, а також неможливість у пересуванні без допомоги милиць.

Своєю чергою, у справах про торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо людини (частини 2, 3 ст. 149 КК) тяжким станом здоров’я винного називався такий його стан, який потребував високоспеціалізованого лікування, що не могло бути надано в умовах медичних частин пенітенціарної служби або в умовах районних лікарень.

2. У справах про умисне вбивство (ч. 1 ст. 115 КК) значення мала не просто позитивна поведінка винуватого у суспільстві (не вчинення ним злочинів та правопорушень, не конфліктність), а його активна участь у громадському житті (ГО «Ветерани повітрянодесантних військ», Союз десантників Житомирської області та Житомирської обласної організації учасників Міжнародних Миротворчих операцій «Солдати Миру») .

3. В справах про злочини проти особи проявами позитивної поведінки винуватого суди називали його конкретні вчинки, наприклад, працевлаштування і відшкодування лікарні коштів за стаціонарне лікування потерпілого.

4. Іноді суди оцінюють також обіцянки винуватого добре поводитися в майбутньому. • Наприклад, в окремих справах про заподіяння тілесних ушкоджень (ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 122 КК) суди брали до уваги висловлювання винуватим наміру приносити користь суспільству, працюючи волонтером у благодійних організаціях, підтримувати соціально корисні зв’язки, плани винуватого надати притулок іншим родичам, які мешкають у східних областях України, де ведуться воєнні конфлікти та проходить антитерористична операція.

В одній із справ про зґвалтування (ч. 1 ст. 152 КК) – бажання винуватого в майбутньому відшкодовувати потерпілій шкоду, працевлаштуватися, вступити в шлюб.

3.2. Застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням у справах про тяжкі корисливі злочини проти власності.

Застереження щодо врахування «тяжкості злочину», які має знати адвокат:

1. Суди надають вагомого значення вчиненню злочину щодо:

• – потерпілих уразливого стану (осіб похилого віку, хворих та інвалідів, малолітніх, жінок з дітьми);
• – активній ролі при вчиненні злочину у співучасті (його ретельній підготовці); – застосуванню при вчиненню злочину знарядь злочину, а також інтенсивного насильства до потерпілих;
• – настанню тяжких наслідків внаслідок вчинення злочину;
• – добровільному не відшкодуванню потерпілим збитків (не усуненню заподіяної шкоди);
• – мотивам злочинів;
• – кількості епізодам злочинної діяльності.

2. Скасовуючи рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням осіб і оцінюючи індивідуальний ступінь тяжкості злочину суди акцентують увагу на тому, що винуваті вчинили злочин, з декількома кваліфікуючими ознаками (за попередньою змовою групою осіб, з проникненням у житло, застосувавши до потерпілої насильство, яке не було небезпечним для її життя і здоров’я ).

3. Нерідко рішення судів першої інстанції скасовувалися також у зв’язку з безпідставним врахуванням судами при звільненні від відбування покарання з випробуванням обставин, яких, насправді не було.

Специфіка врахування обставин, що характеризують особу винного:

1. З урахуванням корисливої спрямованості дій винуватих при вчиненні злочинів проти власності, суди при оцінці можливості виправлення засуджених без відбування покарання надають вагомого значення діям винуватих, спрямованим на усунення причини вчинення цих злочинів – працевлаштування винуватих та початок зайняття ними підприємницькою діяльністю, – проходження курсу лікування від алкоголізму.

2. Нерідко у справах про аналізовані злочини суди позитивно оцінювали той факт, що позитивна характеристика засуджених додатково підтверджується також клопотаннями жителів селища в місці проживання засудженого, трудового колективу, товаришів по військовій службі, громадських організацій (зокрема, спілки ветеранів Афганістану), в яких громадськість просила не позбавляти винуватих волі, надавши їм шанс для виправлення.

3. Впливали на позитивне рішення судів щодо звільнення засуджених за аналізовані злочини від відбування покарання з випробуванням також їх колишня добровільна соціально активна позиція: участь у війні в Афганістані, в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, Антитерористичній операції на сході України.

3.3. Застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням у справах про незаконні дії з суспільно-небезпечними предметами та транспортних злочинах.

Застереження щодо врахування «тяжкості злочину», які має знати адвокат:

1. У справах про незаконні дії з наркотиками (частини 3 ст. 307, 309 КК) при скасуванні рішень про застосування ст. 75 КК суди часто обмежували обґрунтування прийнятого рішення лише однією обставиною – тим, що злочин є особливо тяжким або тяжким відповідно (інші обставини справи при цьому до уваги не бралися.

2. В цій категорії справ суди брали до уваги також і кількісні ознаки предмета злочину, нерідко зазначаючи про те, що він у багато разів перевищує встановлений законом граничний розмір для особливо великого розміру наркотичного засобу чи психотропної речовини.

3. Кількісні ознаки предмета злочину були визначальними і при оцінці тяжкості незаконних дії зі зброєю (ч. 1 ст. 263 КК). Зокрема, у тих випадках, коли у винуватого вилучалася велика кількість вогнепальної зброї, бойових припасів або вибухових речовин суди схилялися до думки про неможливість виправлення засудженого без відбування призначеного покарання.

4. У справах про участь осіб у не передбачених законом збройних формуваннях (ч. 2 ст. 260 КК) суди при критичній оцінці тяжкості вчиненого злочину враховували тривалу участь винуватого у незаконних збройних формуваннях.

5. У вивчених нами справах про хуліганство (ч. 4 ст. 296 КК) суди надавали вагомій негативній оцінці застосуванню винуватими предметів, що мають підвищену вражаючу дією, зокрема, пістолета, травматичного пістолета, пневматичного пістолета, вогнепальної зброї, автомата, ножа, пляшки з надбитою горлянкою. Так само критично суди оцінювали вчинення цього злочину винуватим стосовно неповнолітнього або осіб похилого віку в присутності багатьох осіб, в тому числі, малолітніх дітей.

Специфіка врахування обставин, що характеризують особу винного:

1. Свідченням активного сприяння розкриттю злочину у справах про хуліганство (ч. 4 ст. 296 КК) суди визнають добровільну видачу предметів, які застосовувалися при вчиненні хуліганських дій. Своєю чергою, у справах про незаконні дії з наркотиками (ч. 3 ст. 307 КК)такими діями суди визнають вчинення дій, які сприяли викриттю інших злочинів, що вчинялися організованою групою осіб.

2. Суди позитивно оцінювали той факт, що позитивна характеристика засуджених додатково підтверджується також клопотаннями жителів селища в місці проживання засудженого, трудового колективу, товаришів по військовій службі, громадських організацій (зокрема, спілки ветеранів Афганістану), в яких громадськість просила не позбавляти винуватих волі, надавши їм шанс для виправлення.

3. Впливали на позитивне рішення судів щодо застосування ст. 75 КК також їх колишня добровільна соціально активна позиція: участь у війні в Афганістані, в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, Антитерористичній операції на сході України.

4. Не останню роль вигравала та обставина, що засуджений працював до затримання або працевлаштувався і має постійну роботу, працює і виплачує кредит за придбаний будинок, має на утриманні інших осіб.

5. При врахуванні стану здоров’я винних, суди, як правило, брали до уваги необхідність періодичного лікування в стаціонарному відділенні лікарні, фактичну неможливість проходження поліхіміотерапії в умовах позбавлення волі.

3.4. Застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням у справах про злочини, вчинені в умовах воєнного стану

Звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК) особи, яка з використанням умов воєнного стану за грошову винагороду та за попередньою змовою з іншими особами здійснювала незаконне переправлення через державний кордон України осіб, які намагалися ухилитися від мобілізації (ч. 3 ст. 332 КК), є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Постанова колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 05.07.2023 у справі № 727/6140/22: https://reyestr.court.gov.ua/Review/112117928.

Незастосування судом звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК) під час призначення покарання військовослужбовцю, який був визнаний винуватим у вчиненні в умовах воєнного стану особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК (викрадення майна, переданого благодійною організацією як благодійна допомога для військової частини), відповідає меті покарання та загальним засадам призначення покарання.

Постанова колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 11.07.2023 у справі № 751/5204/22: https://reyestr.court.gov.ua/Review/112202617.

Пособництво у провадженні господарської діяльності у взаємодії з державою агресором та добровільне обіймання особою посади в. о. начальника залізниці на окупованій території свідчать про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності, конституційному ладу, а тому виключають можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням. Постанова колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 07.02.2024 у справі №202/4850/23 (провадження № 51-6064км23) https://reyestr.court.gov.ua/Review/116920050.

Необґрунтоване звільнення від відбування покарання з випробуванням особи, яка в умовах воєнного стану ухилилась від призову на військову службу під час мобілізації, створює в очах громадян та суспільства в цілому негативне враження безладдя та безкарності Постанова колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 15.11.2023 у справі №641/1067/23: https://reyestr.court.gov.ua/Review/115031338.

Той факт, що військовозобов’язаний, який ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, однак беззаперечно визнав свою вину та розкаявся у вчиненому і на момент апеляційного перегляду вже призваний на військову службу за мобілізацією та проходить військову службу у військовій частині, свідчить про можливість звільнення особи від відбування покарання з випробуванням Постанова колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 17.05.2024 у справі №596/801/23 (провадження № 51-6639км23) https://reyestr.court.gov.ua/Review/119228213.

Звільнення військовослужбовця від відбування покарання з іспитовим строком є безумовною підставою для його звільнення з військової служби?

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: суди попередніх інстанцій визнали винуватим і засудили військовослужбовця за ч. 5 ст. 407КК (у редакції Закону, чинній на час вчинення кримінального правопорушення) і звільнили його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК (у редакції Закону, чинній на час вчинення кримінального правопорушення). Нагляд за засудженим на час проходження ним військової служби покладено на командира відповідної військової частини. У касаційній скарзі прокурор указує, що застосування ст. 75 КК призведе до неможливості продовження військової служби засудженим, оскільки за рішенням командира військової частини останній підлягатиме звільненню з військової служби як особа, стосовно якої ухвалено обвинувальний вирок.

Позиція ККС: залишено без зміни ухвалу апеляційного суду.

Обґрунтування позиції ККС: аналіз законодавства та нормативно-правових актів, у тому числі Положення дає підстави стверджувати, що звільнення військовослужбовця від відбування покарання з іспитовим строком не є безумовною підставою для його звільнення з військової служби.