Восени 2022 року депутати з фракції «Слуга народу» та опозиції зареєстрували у Верховній Раді законопроєкт №8077 про внесення змін до статті 111-1 Кримінального кодексу України щодо вдосконалення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність, яким пропонувалося запровадити кримінальну відповідальність за здійснення громадянином України адвокатської практики на підставі законодавства РФ.
Разом з тим, згодом автори вирішили, що адвокатів не слід включати до переліку суб’єктів відповідальності, повідомила Судово-юридична газета.
«Обговорюємо з колегами питання колаборантів серед самозайнятих осіб. Маємо велику кількість звернень від адвокатської спільноти щодо можливих проблем для адвокатів при захисті наших людей в Криму та на тимчасово окупованих територіях, якщо норми про роботу із застосуванням законодавства агресора застосовуватимуться до адвокатів.
З розумінням відносимось до цього і реєструємо альтернативний законопроект, де адвокатів буде виключено. Українці мають отримувати професійний захист», – зауважив співавтор законопроекту Ігор Фріс після критики проекту адвокатською спільнотою.
І дійсно, нещодавно, 23 грудня, було зареєстровано законопроект 8301 про внесення змін до статті 111-1 Кримінального кодексу України щодо вдосконалення відповідальності за колабораційну діяльність, відповідними положеннями якого пропонується:
- передбачити у санкціях частини першої та другої статті додаткові види покарання, які можуть бути накладені судом за вчинення колабораційної діяльності;
- доповнити частину третю покаранням за здійснення пропаганди у закладах культури;
- передбачити у частині четвертій можливість винятків для настання покарання, визначених законом;
- розширити частину п’яту такими місцями вчинення злочину як установи, підприємства та організації;
- викласти частину восьму в новій редакції, якою передбачити кримінальну відповідальність за здійснення громадянином України на тимчасово окупованій території України і на підставі законодавства, відмінного від законодавства України, професійної діяльності, пов’язаної з наданням послуг аудитора, оцінювача, експерта, арбітражного керуючого, приватного виконавця, незалежного посередника, члена трудового арбітражу, третейського судді, а також виконання повноважень нотаріуса або державного реєстратора чи суб’єкта державної реєстрації прав, або наданням інших публічних послуг;
- в частині приведення положень у відповідність до статті 40 КК України виключити «добровільність» співпраці з державою-агресором як необхідна складова для кваліфікування колабораційної діяльності.
Отже, адвокатів у цьому переліку не буде.
«3 березня 2022 року Кримінальний кодекс України було доповнено новою статтею 111-1 та встановлено кримінальну відповідальність за колабораційну діяльність (Закон №2108-IX).
За даними Офісу Генерального прокурора станом на жовтень 2022 року за статтею 111-1 КК України відкрито 3169 кримінальних проваджень.
Криміналізацію колабораційної діяльності національне законодавство потребувало з 2014 року, однак як наслідок юридична практика рухалась через призму державної зради та терористичної діяльності, що у повній мірі не відображало об’єктивну сторону вчинюваних дій.
Законотворча діяльність у цьому напрямку, яка розпочалася з березня 2022 року певним чином закрила недоліки закону про кримінальну відповідальність, однак виникли деякі складнощі у кваліфікації і взаємоузгодженості норм різних статей Кримінального кодексу України.
Зокрема, доповнення Кримінального кодексу України іншими нормами, вплинуло на практику застосування положень статті 111-1 КК України та виявило низку суттєвих проблем і складнощів у частині розмежування правопорушень, передбачених статтями 111 КК України «Державна зрада», 111-1 КК України «Колабораційна діяльність», 111-2 КК України «Пособництво державі-агресору» та 436-2 «Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників», а також перетину деяких інших складів злочину.
Крім того, під дію статті 111-1 може формально підпадати цілком правомірна діяльність, зокрема, заходи, спрямовані на розв’язання гуманітарних проблем на окупованій території, надання медичних послуг, діяльності у галузі трубопровідного транспорту, зв’язку, роботи продуктових магазинів тощо. Відтак мешканці окупованої території знаходяться під ризиком притягнення їх до кримінальної відповідальності за діяння, які не є суспільно небезпечними, однак можуть підпадати під статтю 111-1 КК України.
Саме для розв’язання існуючих проблем, які виникають у практиці застосування статті 111-1 КК України, була розроблена дана законодавча ініціатива з удосконалення інституту кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність.
Необхідність прийняття законопроекту полягає у тому, що після введення в дію правового режиму воєнного стану на території України, а також тимчасової окупації частини територій України країною-агресором, у органів досудового розслідування виникають складнощі із кваліфікацією дій за статтею 111-1 Кримінального кодексу України», – пояснюють автори.
