Працівники банків можуть зловживати правами клієнтів, нав’язуючи ті чи інші додаткові послуги, – наприклад, страховку, стверджуючи, що вона є «обов’язковою».
Як пояснили в НБУ, у окремих випадках страхування дійсно є обов’язковим. Якщо ви берете кредит на житло, вам потрібно буде застрахувати квартиру чи будинок, які є предметом іпотеки. Це вимога статті 7 Закону України «Про страхування» та статті 8 Закону України «Про іпотеку». Водночас обов’язок банку – дати клієнту можливість обрати страховика з переліку компаній, з якими співпрацює фінансова установа. Якщо банк стверджує, що є можливість оформити страховку лише в одній конкретній компанії, – це порушення (стаття 20 Закону України «Про споживче кредитування»).
У разі оформлення автокредиту є декілька нюансів: 1) кожен водій зобов’язаний мати поліс страхування («автоцивілку») – законодавство не вимагає від банку оформлювати такий поліс під час видачі кредиту, але банки зазвичай включають його оформлення до пакета послуг, проте фінустанова має дати клієнту можливість обрати страховика з переліку акредитованих компаній (вимога статті 20 Закону України «Про споживче кредитування»); 2) банк може запропонувати клієнту застрахувати предмет застави – тобто авто, така страховка КАСКО не є обов’язковою, але може бути корисною, адже зменшує ризики у випадку пошкодження авто, яке знаходиться в заставі.
Страхування не є обов’язковим, якщо ви берете споживчий кредит (не автокредит чи іпотеку), відкриваєте рахунок, робите переказ коштів чи обмінюєте валюту.
Отже, якщо страхування згідно із законом не є обов’язковим, клієнти мають право відмовитися. Банку заборонено вимагати від клієнта придбання товарів чи послуг як обов’язкової умови надання банківських послуг (ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
Якщо працівники банку порушують ваші права, потрібно скаржитися: спершу до самого банку, а потім до НБУ.
