Для франчайзингу в Україні підготували нове законодавче поле

 

Незабаром ситуація може змінитися – у парламенті зареєстровано депутатський проект Закону України «Про франчайзинг» (№ 7430). Автори законопроекту вважають, що ухвалення спеціального законодавчого акту вдосконалить правове регулювання укладення та виконання франчайзингових договорів. Варто зважати і на те, що договір комерційної концесії не гарантує сторонам повноцінний правовий захист, а це негативно впливає на рішення щодо купівлі-продажу франшизи.

Законопроект має на меті врегулювати правові та економічні засади здійснення франчайзингової діяльності. Так, франчайзинг пропонується визначити як підприємницьку діяльність, за якою на договірній основі одна сторона (правоволоділець – франчайзер) зобов’язується передати іншій стороні (користувачеві – франчайзі) за винагороду на строк до 3 років комплекс  виключних прав на використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, послуг, технологічного процесу, спеціалізованого обладнання, комерційної інформації, а також інших  передбачених договором об’єктів виключних прав. Також визначаються обов’язки франчайзера і франчайзі, поточнюються обмеження прав сторін за договором, регулюються питання відповідальності сторін, зміни та припинення договору.

Додатковими умовами, які відрізняють договір франчайзингу від договору комерційної концесії, пропонується визначати: обов’язки франчайзера надати франчайзі певні товари, послуги та обладнання або забезпечити можливість отримання франчайзі цих об’єктів за справедливими цінами; надавати франчайзі всі товари та послуги, які надаються франчайзером іншим франчайзі – членам франчайзингової мережі; надавати франчайзі певні знижки. Франчайзі ж зобов’язується інформувати франчайзера про всі можливі покращення системи, які могли б позитивно вплинути на функціонування бізнесу, придбавати товари або послуги виключно у осіб, визначених франчайзером тощо.

До речі, хоча й комерційна субконцесія наразі дозволена, новим законом субфранчайзинг планується заборонити: у проекті говориться, що договором франчайзингу не може бути передбачено право користувача в межах відповідного регіонального ринку виступати в ролі субфранчайзера, тобто користувач не має права дозволяти іншим особам користуватися наданими йому виключними правами або частиною цих прав на умовах субфранчайзингу. Спірним положенням є обмеження терміну договору франчайзингу трьома роками, а також ряд інших норм законопроекту.

Передбачається, що договір франчайзингу необхідно буде обов’язково зареєструвати, інакше він буде вважатися недійсним, але ця вимога не надто корелює з декларованим владою принципом спрощення умов ведення бізнесу. Більше того, така реєстрація має проводитися два рази: органом, який проводить реєстрацію франчайзера як суб’єкта підприємницької діяльності, а також органом в сфері захисту прав інтелектуальної власності.

Усунути «білі плями» в правовому регулюванні франчайзингу законопроекту № 7430 під силу, переконані його автори, і наслідки реалізації новацій очікуються вельми привабливі – покращення загального стану підприємницького середовища в Україні, налагодження партнерських відносин в бізнесі, створення нових робочих місць. Та запозичуючи закордонний досвід, необхідно адаптувати його до національних умов, враховуючи напрацьовану за довгі роки практику.

Звісно, потреба вдосконалення регулювання франчайзингових правовідносин в Україні існує, але чи доцільно робити це шляхом введення в законодавче поле нової термінології та прийняття окремого закону? Можливо, законодавцям краще згадати про правило «не нашкодь» та розглянути альтернативний варіант – вдосконалення положень про комерційну концесію чинних Цивільного та Господарського кодексів України.