Для відшкодування шкоди, завданої неякісною медичною послугою, потрібна доказова база

З точки зору закону взаємодія між пацієнтом та медичним закладом розглядається як правовідносини споживача та виконавця послуги. Відповідно до пункту 13 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» належна якість товару, роботи або послуги – властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах, та умовам договору із споживачем. Що робити, якщо ви незадоволені якістю медичної послуги – розповіли фахівці системи БПД.

Пацієнт як отримувач медичної послуги має право на безоплатне усунення недоліків, пропорційне зменшення ціни наданої послуги, повне відшкодування матеріального і морального збитку.

Виконавець медичних послуг (медичний заклад, в якому працює лікар, або сам лікар, якщо він здійснює підприємницьку діяльність) зобов’язаний відшкодувати шкоду, заподіяну пацієнтові внаслідок неправомірних рішень, дій чи бездіяльності.

Відшкодування як моральної, так і матеріальної шкоди не залежить від того, чи підписаний договір між пацієнтом і медичним закладом. У таких випадках відносини регулюється Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» та Цивільним кодексом України.

Існує досудовий та судовий порядок відшкодування шкоди, завданої пацієнтові наданням неякісної медичної послуги.

Досудовий порядок

Пацієнт, який вважає, що йому була надана неякісна медична допомога, має право направити письмове звернення до адміністрації медичного закладу із обґрунтуванням фактів, які свідчать про неякісне надання медичної послуги та вимогою про безоплатне усунення недоліків чи пропорційне зменшення ціни наданої послуги, повне відшкодування матеріального і морального збитку. Також до даного звернення варто долучати докази, наприклад квитанції про оплату медичної послуги. У випадку відмови адміністрації медичного закладу у задоволенні вищезазначених вимог потрібно звертатися до суду.

Судовий порядок

Частиною першою статті 906 Цивільного кодексу України передбачено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору про безоплатне надання послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем у розмірі, що не перевищує 2 НМДГ, якщо інший розмір відповідальності виконавця не встановлений договором.

За загальним правилом, визначеним статтею 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною першою статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (частина перша статті 1167 Цивільного кодексу України). Тобто, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли неправомірні дії завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв’язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Отже, зобов’язання з відшкодування шкоди як майнової, так і моральної є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб’єктивних особистих немайнових та майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. За своїм характером ці зобов’язання належать до роду недоговірних, тобто вони виникають поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов’язальних відносин.

Складовими для відшкодування шкоди є: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв’язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вина. Перераховані підстави для деліктних зобов’язань є обов’язковим. Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність за завдану шкоду.

Тобто для звернення до суду із позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неякісним наданням медичної послуги, потрібно зібрати доказову базу, яка підтвердить причинний зв’язок між завданою шкодою та діями чи бездіяльністю персоналу медичного закладу.

Позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неякісним наданням медичної послуги, може пред’являтися до суду за зареєстрованим місцем проживання чи перебування особи, якій заподіяно шкоду або за місцем заподіяння шкоди.

Читайте також: Наталя Лісневська: “Медичне право сьогодні стало модним” (інтерв’ю в журналі FEMIDA.UA)