Головні тенденції в криміналі та актуальна практика: підсумки II Lviv Legal Criminal Talks

Першим після чергового локдауна найбільшим офлайн-заходом став уже традиційний Lviv Legal Criminal Тalks від Відділення Асоціації правників України у Львівській області, присвячений обговоренню найактуальніших питань кримінального права та процесу. Нагальні аспекти щодо зловживань процесуальними правами, питання допустимості доказів, ключові тенденції в кримінальному провадженні, кейси АРМА, досвід екстрадиції в роботі з Інтерполом — все це обговорили разом із провідними юристами країни, суддями, прокурорами та слідчими, міжнародними експертами. Традиційно зібрали ключові тези.

Відкрили захід Іван Городиський, Голова Відділення АПУ у Львівській області, адвокат, Роксолана Костур, членкиня Правління АПУ, партнерка АО Matviyiv&Partners, адвокатка, та Ірина Павленко, заступниця Голови Відділення, голова організаційного комітету форуму.

«Повертаємося до старих, традиційних форматів — ми зібрали всі можливі аспекти та експертів усіх напрямів. І це лише початок — уже незабаром на нас чекатиме ювілейний дводенний Х Західноукраїнський юридичний форум», — зауважила Роксолана Костур.

Про диверсії зловживання процесуальними правами

«Правова частина тіла є, а слова немає» 

Перший блок обговорення, присвячений нагальним аспектам у контексті процесуальних зловживань, відбувся під модеруванням Євгена Грушовця, партнера Ario Law Firm. Розпочала сесію Віра Михайленко, суддя ВАКС, к.ю.н., із теми про зловживання у досудовому розслідуванні. Вона зауважила про наявність суттєвої проблеми: на відміну від інших процесуальних кодексів, серед засад кримінального провадження не закріплено поняття «зловживання процесуальними правами», а в КПК не визначено чіткі критерії, які саме дії (чи бездіяльність) можуть бути віднесені до такого порушення.

Серед інших проблем суддя назвала:

— доволі широкі можливості для процесуальних зловживань;

— відсутність запобіжників для подання одних і тих самих клопотань (зокрема й без належного обґрунтування);

— обов’язок слідчого судді розглянути кожне заявлене клопотання й винести по ньому рішення;

— відсутність ефективного процесуального механізму реагування слідчого судді на зловживання учасників.

Пані Михайленко розглянула найрозповсюдженіші приклади зловживань серед адвокатів і сторони обвинувачення та навела узагальнене визначення терміну зловживання в досудовому розслідуванні:

«…це дія або бездіяльність при реалізації учасником кримінального провадження власних процесуальних прав без мети досягнення правомірного результату та всупереч змісту й призначенню цих прав, спрямовані на перешкоджання виконанню завдань кримінального провадження».

Судова практика VS процесуальні зловживання

Практику Європейського суду з прав людини в контексті зловживань висвітлив Тарас Пашук, к.ю.н., старший юрист Секретаріату ЄСПЛ. Зловживання процесуальними правами адвокатом у практиці ЄСПЛ, за його словами, займає малий відсоток. В основному, предмет уваги суду стосується саме недобросовісних дій держави, в більшості справ присутні ознаки зловживання — владою, повноваженнями (катування, затримання, незаконні обшуки, порушення права на приватність тощо).

Про вітчизняну судову практику з цього питання розповів Тарас Котормус, к.ю.н., суддя Кам’янка-Бузького районного суду Львівської області, зауваживши, що в кримінальному процесі справді майже немає конкретних засобів протидії зловживанням. Серед наявних спікер згадав про такі:

  1. Якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід для затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду.
  2. Якщо проголошення вступної промови має ознаки зловживання правом для затягування судового розгляду, суд після усного попередження зупиняє проголошення промови.
  3. При повторному порушенні обвинуваченим порядку судового засідання він може бути видалений за ухвалою суду з зали засідання тимчасово чи на весь час розгляду.
  4. У разі невиконання розпорядження головуючого прокурором чи захисником головуючий робить їм попередження про відповідальність за неповагу до суду. При повторному порушенні порядку в залі судового засідання їх може бути притягнуто до відповідальності, встановленої законом.

Продовжили сесію практичними нюансами Василь Черепущак, детектив Національного антикорупційного бюро України, та Назар Гарасимчук, юрист АО Matviyiv&Partners.

Завершив блок обговорень фахівець, що стояв у витоків історії, завдяки якій народився термін «зловживання правом» Ігор Фомін, керуючий партнер Fomin&Partners. Він виступив «стороною захисту» в цьому питання та зауважив, що з 1996 по 2011 роки зловживання правом не існувало як такого.

«Це були 2 справи того часу (2010 — 2011рр.): справи Юрія Луценка та Юлії Тимошенко. А я наголошу, — лише уявіть! — Кримінально-процесуальний кодекс тоталітарної радянської держави не обмежував адвоката в часі ознайомлення з матеріалами кримінальної справи! Про які зловживання правами ми кажемо?

Та тоді й відбувся перший кейс такого «зловживання». Влада звернулася до Верховної Ради, яка прийняла зміни до ще старого КПК — вже у квітні 2011 року судді почали обмежувати адвокатів у часі ознайомлення з матеріалами, вважаючи, що ми зловживаємо. Та ось скажіть, чи можна зловживати особистим правом? Правом на життя? На здоров’я? Це нонсенс!».

Пан Фомін наголосив: у захисті потерпілого адвокат апріорі не може зловживати процесуальними правами.

Тенденції в криміналі: весна — літо 2021

Після спеціальної доповіді від Еріка Сванідзе, керівника підкомпоненту підтримки секторальної політики Проєкту ЄС «Право-Justice», щодо допустимості доказів обговорили ключові тенденції в процесі разом із модератором другої сесії — Володимиром Марусяком, керуючим партнером ЮФ «Марусяк і партнери».

Розпочав блок Василь Луцик, к.ю.н., доцент, заступник керівника Департаменту запобігання та виявлення корупції НАЗК. Він розповів про роль, обов’язки, права та заходи безпеки викривача у кримінальному провадженні. Зокрема, викривач має право:

— Отримати документ від органу, що підтверджує прийняття і реєстрацію його заяви.

— Отримати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

— Подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи.

— Отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.

— Отримати інформацію про стан досудового розслідування.

— Отримати винагороду.

Інтерпол: український & міжнародний досвід

Продовжила сесію Мирослава Паламарчук, начальниця відділу міжнародно-правового співробітництва Львівської обласної прокуратури в контексті українського досвіду щодо процедури екстрадиції та роботи Інтерполу.

Вона зауважила, що до компетенцій відділу входить не лише організація роботи з питань екстрадиції. Він забезпечує й виконання клопотань компетентних органів іноземних держав щодо виконання будь-яких процесуальних дій (допити, встановлення осіб, надання будь-якої інформації в межах кримінальних проваджень, вручення процесуальних документів).

Другий напрям — перейняття кримінальних проваджень від іноземних держав, де особам оголошено про підозру.

Також спікерка розповіла про колірний розподіл карток у системі Інтерполу. Колір картки присвоюють предметам розшуку з огляду на його мету. Метою синьої картки є встановлення місцезнаходження особи, а червона має додаткову та ключову мету — арешт особи для подальшої екстрадиції.

Продовжив доповідь колеги, та вже з погляду міжнародного досвіду, Алєсь Міхалевіч, правозахисник, адвокат, кандидат у Президенти Білорусі 2010 р.

Він розповів, що правовою підставою для видачі розшукового циркуляра з червоним кутом є ордер на арешт або рішення суду запитуючої країни. Після створення циркуляра Генеральний секретаріат розсилає його до НЦБ усіх країн-членів або до лише деяких. НЦБ дає команду поліцейським органам розпочинати розшук.

Червона картка зобов’язує поліцію діяти терміново та є своєрідним міжнародним ордером на арешт. Її кінцевою метою є екстрадиція.

А Diffusion, за словами спікера, яка містить ту саму інформацію, що й червона картка, але яка не публікується, надається НЦБ однієї країни НЦБ іншої та циркулює лише внутрішніми каналами Інтерполу.

При цьому інформація про осіб, віднесених до списку Diffusion, ніколи не розміщується на сторінці Інтерполу.

Крім того, пан Міхалевич розповів, що відсутність імені особи в списку WANTED PERSONS не є стовідсотковою гарантією того, що особі не виставлено червоної картки чи вона не внесена до списку Diffusion.

На завершення сесії Володимир Павленко, заступник голови Агентства з розшуку та менеджменту активів, розповів про ключові проблеми управління арештованими активами на реальних кейсах АРМА, а Максим Дзіковський, адвокат, керівник кримінально-правової практики АО «Бачинський і партнери», висвітлив особливості скасування арешту на майно, яке накладено у відсутності особи.