Ліквідовуєте підприємство, щоб не сплачувати борги? Це не спрацює, стверджують у ДФС

Іноді підприємства, не спромігшись виконати поставлені перед собою завдання, «завмирають» з великою заборгованістю перед бюджетом. Саме борги часто є причиною прийняття рішення щодо припинення діяльності і, як наслідок, ліквідації нерентабельного підприємства.

Однак, доволі часто, власники та керівники бізнесових структур намагаються використовувати штучні прогалини у законодавстві, по факту ж, насправді тільки заплутуються у ньому: створюють підприємства, безвідповідально їх використовують та покидають, залишаючи борги перед бюджетами, працівниками та іншими кредиторами.

У Офісі великих платників податків ДФС стверджують – це не спрацює, та пояснюють, чому.

Якщо дуже коротко описати процедуру ліквідації компанії, що регулюється Цивільним кодексом України, то вона виглядає наступним чином: компанія приймає рішення про ліквідацію, повідомляє про це всі органи влади та своїх кредиторів, звільняє працівників та зупиняє виробництво, продає своє майно, передає своїм власникам всі грошові кошти, що залишились, закриває розрахункові рахунки, анульовує всі свідоцтва, ліцензії, дозволи, проходить аудит в податкових органах, передає відповідні документи на зберігання в архів та остаточно ліквідується вносячи запис до єдиного державного реєстру.

На сьогодні ліквідаційні комісії (ліквідатори), часто гадаючи, що ліквідація означає однозначне «зникнення» заборгованості за несплаченими податками, зборами та платежами, не вважають обов’язковим повідомляти контролюючий орган про те, що підприємство ліквідовується. По суті, це значить, що останній дізнатися про те, що підприємство перебуває в процесі ліквідації, а отже, і про строки для заявлення своїх кредиторських вимог повинен сам з ЄДР. Сумлінні ліквідаційні комісії, які з доброї волі повідомляють, що юридична особа «прощається з життям» також трапляються, але,  досить рідко.

Тому команда Офісу запевняє: думка про «необов’язковість» надання фіскальним службам інформації про ліквідацію підприємства – хибна. Відповідно до чинного законодавства, ліквідаційна комісія зобов’язана повідомляти контролюючі органи про ліквідацію або реорганізацію підприємства, протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення. У повідомленні також має бути зазначений строк заявлення кредиторами своїх вимог. Такий строк визначений законодавством і має становити не менше 2 місяців і не більше 6.

Отже, якщо ліквідаційна комісія (ліквідатор) в особі власників (засновників разом із керівниками), у яких виникло просте і нехитре небажання здійснювати подальшу діяльність від імені юридичної особи, що заборгувала, вважають за розумне ухилятися від розгляду кредиторських вимог контролюючого органу, або навіть у визначені терміни намагаються «відфутболити» такі вимоги, команда Офісу радить добре подумати про наслідки. Практика вирішення подібних ситуацій показує, що у результаті нечесні «банкрути» таки сплачують за рахунками.

Що ж робить контролюючий орган? Розуміючи всі наслідки поведінки боржника, не чекає внесення до ЄДР запису «припинено», а оперативно звертається до суду з позовом до ліквідаційної комісії, адже на все про все має один місяць з моменту, коли він дізнався (або повинен був дізнатися) про таке ухилення.

За рішенням суду кредиторські вимоги задовольняються, зазвичай –  за рахунок майна, що залишилось після ліквідації боржника.