Нормативне регулювання, особливості, процесуальна форма та зміст постанови дізнавача, слідчого, прокурора: роз’яснення адвоката

Андрій Іванець, адвокат, старший партнер АО «АССЕРТОР», провів у Вищій школі адвокатури НААУ захід з підвищення кваліфікації адвокатів на тему: «Процесуальні рішення у кримінальному провадженні: постанова дізнавача, слідчого, прокурора».

Під час вебінару лектор схарактеризував процесуальні рішення у кримінальному провадженні та особливу увагу звернув на такий вид процесуального рішення як постанова дізнавача, слідчого та прокурора.

Загальна характеристика, види процесуальних рішень у кримінальному провадженні, а також перелік суб’єктів, уповноважених на їх прийняття закріплені в ст. 110 КПК України, а саме в частинах 1-4 зазначеної норми. Зокрема ч. 1 ст. 110 КПК України визначає, що: «процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду». Виключно суд уповноважений приймати такі процесуальні рішення як ухвала чи вирок.

Процесуальне рішення у формі постанови уповноважені приймати не лише дізнавач, слідчий чи прокурор, постанова є також одним із видів судових рішень. Проте, як наголошує лектор, такі постанови необхідно розрізняти, оскільки вони є абсолютно різними не лише за суб’єктом, уповноваженим на їх прийняття, а й за своєю процесуальною формою, змістом та нормативним регулюванням.

Особливим видом процесуального рішення є обвинувальний акт, приймати який уповноважені виключно слідчий та/або прокурор.

Окремо Андрій Іванець розповів про постанову дізнавача, слідчого та прокурора, нормативні вимоги до якої встановлені ч. ч. 3,5-7 ст. 110 КПК України. Адвокат зауважив, що загальні законодавчі вимоги щодо процесуальної форми та змісту постанови дізнавача, слідчого та прокурора регулюються лише ст. 110 КПК України на відміну від інших видів процесуальних рішень. Норми ст. 110 КПК України щодо процесуальної форми та змісту постанови дізнавача, слідчого та прокурора мають не лише імперативний, а й бланкетний характер, тобто відсилають для з’ясування деяких істотних вимог до інших норм Кримінального процесуального закону та інших нормативних актів.

Вступна частина постанови повинна містити відомості про:

  • 1) місце і час прийняття постанови;
  • 2) прізвище, ім’я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову.

Андрій Іванець підкреслив, якщо з другим пунктом все зрозуміло, то з практичним виконанням першого пункту постійно є проблеми. Так, за усталеним звичаєм вважається, що для зазначення місця прийняття постанови достатньо вказати назву населеного пункту (наприклад «м. Київ»), а для зазначення часу прийняття постанови достатньо поставити дату. Проте, це не відповідає нормам КПК України, оскільки в Кодексі законодавець чітко розмежовує такі поняття, як «дата» та «час», а також «місце» та «адреса». Крім того, системний аналіз норм КПК України не залишає сумнівів у тому, що за терміном «місце» законодавець має на увазі максимально конкретизовані відомості, тобто зазначення конкретної адреси або місця (ділянки місцевості), яке б за сукупністю об’єктивних ознак давало б змогу його ідентифікувати й відокремити серед інших місць.

Мотивувальна частина постанови повинна містити відомості про:

  1. зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови;
  2. мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України.

Вкрай важливими термінами у мотивувальній частині постанови є саме «ПІДСТАВИ», «МОТИВИ» та «ОБГРУНТУВАННЯ». Якщо в постанові не викладено підстав, мотивів і обґрунтувань прийняття процесуального рішення, то постанова є відповідно безпідставною, не вмотивованою та не обґрунтованою. При цьому не зазначення однієї або всіх трьох складових мотивувальної частини постанови робить її однаково незаконною.

Отже, підставою прийняття постанови є фактичні та юридичні передумови прийняття процесуального рішення.

Мотивами прийняття постанови є мета, цілі та завдання, які переслідуються при прийнятті процесуального рішення.

Обґрунтуванням прийняття постанови є зазначення обставин, які свідчать, що у випадку прийняття постанови мета, цілі і завдання будуть досягнуті, а також якими нормами КПК України прийняття такого рішення обумовлено чи прямо передбачено.

Резолютивна частина постанови повинна містити відомості про:

  • 1. зміст прийнятого процесуального рішення;
  • 2. місце та час (строки) його виконання;
  • 3. особу, якій належить виконати постанову;
  • 4. можливість та порядок оскарження постанови.

Як зазначив лектор, з резолютивною частиною постанови ситуація приблизно така сама, як і зі вступною. Усі постанови завжди містять зміст прийнятого процесуального рішення. Не завжди, але досить часто постанови містять відомості про можливість та порядок оскарження постанови. І майже ніколи постанови не містять відомостей про місце та час або строки їх виконання та особу, якій належить її виконати.

Значення постанови у кримінальному провадженні полягає у тому, що вона як процесуальне рішення впливає на права та обов’язки учасників кримінального провадження. Одні постанови з моменту їх прийняття змінюють процесуальний статус осіб, або речей, документів чи майна таких осіб. Інші мають вплив на перебіг процесуальних строків досудового розслідування. Окремі постанови надають службовим особам процесуальні повноваження або їх позбавляють, що має наслідок майбутньої оцінки зібраних доказів на предмет їх допустимості.

В огляді судової практики Андрій Іванець сфокусував увагу на наступних правових позиціях Об’єднаної Палати Верховного Суду:

  • Постанова Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду у справі № 640/5023/19 від 24 травня 2021 року, в якій судом оцінено необхідність прийняття рішення про визначення/зміну підслідності, а також зазначено яким вимогам таке рішення має відповідати;
  • Постанова Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду у справі № 754/7061/15 від 22 лютого 2021 року, в якій суд зробив висновок про порядок наділення процесуальними повноваженнями прокурорів у кримінальному провадженні, а саме шляхом прийняття рішення у формі постанови, яка має відповідати вимогам КПК до такого виду процесуального рішення та має бути підписана уповноваженою особою;
  • Постанова Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду у справі № 724/86/20 від 04 жовтня 2021 року, в якій суд зробив висновок про порядок наділення процесуальними повноваженнями слідчого/групи слідчих у кримінальному провадженні, а саме шляхом прийняття рішення у формі постанови, яка має відповідати вимогам КПК до такого виду процесуального рішення та має бути підписана уповноваженою особою.