Особливості дистанційної роботи встановлено в КЗпП

Під час карантину роботодавці все більше стали використовувати форму дистанційної (віддаленої) роботи, в Кодексі законів про працю ці питання регулює стаття 60.

Державний центр зайнятості нагадав, що на час загрози поширення пандемії умова про дистанційну (надомну) роботу та гнучкий режим робочого часу може встановлюватися у наказі (розпорядженні) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення у письмовій формі трудового договору про дистанційну (надомну) роботу.

Дистанційна (надомна) робота передбачає оплату праці в повному обсязі та в строки, визначені наявним трудовим договором (стаття 60 КЗпП), якщо працівник і роботодавець письмово не домовились про інше.

При дистанційній (надомній) роботі працівники розподіляють робочий час на свій розсуд, на них не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не передбачено у трудовому договорі. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 КЗпП (стаття 60 КЗпП).

Водночас роботодавець зобов’язаний вести облік усіх надомників, яким він надає роботу, та вести реєстраційні листи робочих завдань.

За погодженням сторін надомнику можуть відшкодовуватись витрати, пов’язані з виконанням для підприємства роботи вдома (електроенергія, вода тощо). Це питання має бути вирішено при укладанні трудового договору.