Шляхом внесення змін до підпунктів 165.1.54 і 165.1.56 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України законодавець визначив випадки, коли сума благодійної допомоги, виплачена або отримана благодійниками – фізичними особами, які внесені до Реєстру волонтерів, а також яка виплачена (надана) міжнародними благодійними організаціями (їх філіями, представництвами) протягом дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу окремих категорій фізичних осіб. Відповідно, вартість такої допомоги не підлягає оподаткуванню ПДФО.
Про це повідомив Микола Гімон, суддя Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, під час ІХ щорічного Національного судового форуму «Актуальні питання з розгляду спорів, пов’язаних із захистом прав фізичних осіб в умовах воєнного стану в Україні».
За словами судді, тим самим законодавець встановив підтримку фізичних осіб в умовах воєнного стану, зокрема учасників бойових дій та членів їх сімей, фізосіб, які мешкають (мешкали) на території населених пунктів, в яких проводяться бойові дії, або які вимушено покинули місце проживання у зв’язку з проведенням бойових дій, або постраждали внаслідок збройної агресії.
Одночасно від необхідності декларування доходів та сплати ПДФО від вартості зібраної благодійної допомоги, яка скерована на користь відповідних категорій фізичних осіб, звільнені волонтери.
Зазначені у цьому підпункті доходи не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку до 31 грудня включно року, наступного за роком, в якому завершено проведення антитерористичної операції або припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан в Україні, або завершено здійснення заходів із забезпечення нацбезпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф.
Серед іншого пан Гімон також звернув увагу на внесення змін до пункту 170.7 статті 170 ПК України. Законодавець додатково передбачив: не включається до оподатковуваного доходу цільова або нецільова благодійна допомога, що надається платнику податку, який постраждав внаслідок збройної агресії рф у період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану.
«Водночас встановлено особливості, згідно з якими не включається до оподатковуваного доходу благодійна допомога, що надається згідно з підпунктом 165.1.54 пункту 165.1 статті 165 ПК: у будь-якій сумі (вартості), що надається: платникам податку, визначеним абзацом другим підпункту «а» (УБД), підпунктом «б» (волонтери) та абзацом другим-четвертим підпункту «в» (УБД, працівники ЦЗ та особи, що мешкають або покинули домівки у зоні бойових дій) підпункту 165.1.54 пункту 165.1 статті 165 ПК – для закупівлі спецзасобів або як допомога на лікування, медичне обслуговування та реабілітацію. Проте на відновлення втраченого майна, на житлові, соціальні і побутові потреби та на інші потреби згідно з переліком, що визначається Кабміном, сума, що перевищує 500 розмірів мінімальної зарплати, оподатковується за загальним правилом», – зазначив доповідач.
Серед інших нововведень – установлено, що за результатами 2022 року при реалізації права на податкову знижку відповідно до положень статті 166 ПК до податкової знижки платника податку у звітному податковому році включаються суми коштів або вартість майна, перерахованих (переданих) платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, які на дату перерахування таких коштів та майна відповідали умовам, визначеним пунктом 133.4 статті 133 ПК, у розмірі, що не перевищує 16 відсотків суми його загального оподатковуваного доходу такого звітного року.
За результатами податкових (звітних) періодів за 2022 рік у складі витрат від провадження певного виду незалежної професійної діяльності, а також у складі витрат ФОП від провадження господарської діяльності, крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, можуть враховуватися документально підтверджені витрати у вигляді вартості майна, в тому числі грошові кошти, що добровільно перераховані (надані, передані) Збройним Силам України.
Торкаючись питання ЄСВ, суддя зазначив, що Розділ VIII ПК доповнено пунктами 9-19 – 9-23 згідно із Законом № 2120-IX:
9-19: тимчасово, з 1 березня 2022 року до припинення або скасування воєнного стану в Україні та протягом дванадцяти місяців після припинення або скасування воєнного стану, особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, мають право не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати єдиний внесок за себе. При цьому положення абзацу другого пункту 2 частини першої статті 7 цього Закону щодо таких періодів для таких осіб не застосовується. При цьому такими особами розрахунок єдиного внеску у складі податкової декларації не заповнюється за період, в якому відповідно до абзацу першого цього пункту єдиний внесок не нараховувався, не обчислювався та не сплачувався;
9-20: роботодавці – платники єдиного податку, які обрали спрощену систему оподаткування – фізичні особи – підприємці, які належать до другої та третьої груп платників єдиного податку, а також юридичні особи, які належать до третьої групи платників єдиного податку, мають право за власним рішенням не сплачувати єдиний внесок за найманих працівників, призваних під час мобілізації на військову службу до Збройних Сил України;
9-21, 9-22: на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану та протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються; не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню;
9-23: установлено мораторій на проведення документальних перевірок правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану та протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану.
«Документальні перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розпочаті до 24 лютого 2022 року та не завершені, зупиняються по останній календарний день третього місяця з дня припинення (скасування) воєнного, надзвичайного стану», – підкреслив пан Гімон.
Тимчасово, з 1 квітня 2022 року, на період дії воєнного стану на території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, акцизним податком операції з ввезення фізичними особами на митну територію України автомобілів легкових, кузовів до них, причепів та напівпричепів, мотоциклів, транспортних засобів, призначених для перевезення 10 осіб i більше, транспортних засобів для перевезення вантажів у митному режимі імпорту.
«При цьому до Закону України «Про деякі питання ввезення на митну територію України та проведення першої державної реєстрації транспортних засобів» внесено зміни (доповнено статтею 3-3), відповідно до яких до 31 грудня 2022 року включно митне оформлення з метою вільного обігу та першу державну реєстрацію в Україні транспортних засобів за встановленими законодавцем кодами товарних позицій здійснюють за умови їх відповідності екологічним нормам не нижче рівня «ЄВРО-3», а також за умови, що такі транспортні засоби ввозяться на митну територію України юридичними особами для власного використання та не можуть бути відчужені такими особами протягом 1095 днів з дня їх першої державної реєстрації в Україні», – зазначив суддя.
На підставі Закону № 2118-IX з 07 березня 2022 року для платників податків та контролюючих органів законодавець зупинив перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Станом на сьогодні відповідно до пункту 102.9 статті 102 ПК України зупинений перебіг строків, крім випадків, передбачених ПК. Підпунктом 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України встановлені винятки, на які зупинення перебігу строку не поширюється: строків реєстрації податкових накладних, подання звітності, сплати податків та зборів, строків проведення камеральних, фактичних, документальних позапланових перевірок, які можуть бути проведені, складення актів, подання скарг на ППР та інші рішення, прийняття рішень за результатом їх розгляду, нарахування пені, адміністративного арешту майна за результатами документальних позапланових або фактичних перевірок.
Підпунктами 69.17 та 69.19 пункту 69 підрозділу 10 ПК України тимчасово зупинено перебіг строків для надсилання повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків, а також для взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів як платників податків та зборів за основним місцем обліку або фізичних осіб – підприємців за податковою адресою та передачі даних про взяття на облік таких платників податків у контролюючих органах.
Доповідач також звернув увагу учасників форуму на ключові правові позиції Верховного Суду 2023 року.
Так, у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 140/1770/19 йдеться про строк звернення до суду з позовом про стягнення бюджетного відшкодування з ПДВ.
ПК України не містить прямої норми, яка б визначала строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв’язку з несвоєчасним відшкодуванням ПДВ державою.
Положення пункту 102.5 статті 102 ПК України не регулюють питань строків звернення до адміністративного суду, а встановлюють лише строк для подання платником податків заяви до контролюючого органу про повернення надміру сплачених грошових зобов’язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом.
Стаття 102 ПК України, у тому числі й пункт 102.5 цієї статті, не є тим «іншим законом», яким установлені спеціальні строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв’язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 КАС України, у якій передбачено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.
Отже, платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2023 у справі № 803/1149/18 стосується строку звернення до суду з позовом про стягнення пені, нарахованої на заборгованість з бюджетного відшкодування з ПДВ.
Також важливою є Постанова Судової палати від 23.02.2023 у справі № 640/17091/21 – щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту і спір про право.
За змістом статті 283 КАС України після відкриття провадження у справі за відповідною заявою суд може або її задовольнити, або відмовити у її задоволенні. Наявність спору про право в розумінні пункту 2 частини четвертої статті 283 КАС України має вбачатися саме на етапі вирішення питання про відкриття провадження у справі за заявою контролюючого органу, передбаченою частиною першою статті 283 КАС України.
При цьому у справах за заявою контролюючого органу, передбаченою пунктом 2 частини першої статті 283 КАС України, заперечення платника податків щодо правомірності проведення податкової перевірки, які полягають у оскарженні відповідного наказу про її проведення чи дій контролюючого органу при її проведенні, не можуть розглядатися як «спір про право».
Під час розгляду заяв про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків адміністративний суд здійснює оцінку обґрунтованості рішення контролюючого органу щодо адміністративного арешту майна платника податків шляхом перевірки наявності підстав для прийняття відповідного рішення та правильності юридичної кваліфікації дій платника податків, які стали підставою для прийняття такого рішення.
Оскарження платником податків наказу про проведення перевірки є запереченням обставин, що зумовили звернення податкового органу з відповідною заявою, однак, не є спором про право в розумінні пункту 2 частини четвертої статті 283 КАС України і не перешкоджає розгляду заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Обґрунтованість причин відмови у допуску посадових осіб податкового органу до проведення податкової перевірки з боку платника податків входять до предмета доказування у справах, передбачених пунктом 2 частини першої статті 283 КАС України.
«Слід зауважити, що у випадку наявності судового рішення про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту платник податків не позбавлений можливості звернутися із заявою про його припинення, якщо в подальшому наказ про проведення перевірки буде визнано незаконним», – звернув увагу Микола Гімон.
