Під час розгляду справи щодо права дитини на користування житлом участь органу опіки та піклування є обов’язковою

Під час розгляду судом спорів щодо виселення дитини, зняття її з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, обов’язковою є участь органу опіки та піклування. Недотримання цієї вимоги порушує національне законодавство і не відповідає практиці Європейського суду з прав людини, зазначив Верховний Суд (постанова від 28 листопада 2018 року у справі № 592/1521/17, провадження № 61-17115св18).

Районний суд, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, задовольнив позов про визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою. Позивач обґрунтував вимоги тим, що його син та онука не проживають у квартирі, власником якої він є. Всі обов’язки з утримання та збереження приміщення, оплати комунальних послуг виконує лише він самостійно.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі не проживають у спірному приміщенні понад один рік, підстав для продовження терміну зберігання за ними права користування цим приміщенням, передбачених ст. 71 ЖК України, немає, участі в оплаті комунальних послуг відповідачі не беруть.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд також вказав, що посилання в апеляційній скарзі на обов’язкову участь служби у справах дітей у справі, предметом якої є визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, є помилковим.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду частково задовольнив касаційну скаргу, рішення судів попередніх інстанцій скасував та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції з таких підстав.

Правова позиція ЄСПЛ відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожній особі окрім інших прав право на повагу до її житла. Воно охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Це покладає на Україну в особі її державних органів позитивні зобов’язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення від 21 лютого 1990 року у справі «Powell and Rayner v. the U.K.»). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення від 24 листопада 1986 року у справі «Gillow v. the U.K.»), так і на наймача (рішення від 18 лютого 1999 року у справі «Larkos v. Cyprus»).

Згідно з частинами 4 та 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів, зокрема щодо виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, обов’язковою є участь органу опіки та піклування.