Планується вдосконалити міжнародне судове співробітництво

В парламент внесено урядовий законопроект № 9399 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань міжнародного судового співробітництва».

Метою проекту є приведення українського законодавства у відповідність з положеннями чинних міжнародних договорів України у сфері цивільного судочинства, а також удосконалення окремих положень чинного законодавства щодо міжнародного судового співробітництва.

Законопроектом пропонується доповнити Господарський процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України положеннями, які стосуються:

– порядку надсилання судових викликів та повідомлень особам, які мають місце проживання або перебування чи місцезнаходження за кордоном;

– порядку направлення судового рішення особам, які брали участь у судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, і які мають місце проживання або перебування чи місцезнаходження за кордоном, передбачивши, що рішення надсилаються їм шляхом направлення судового доручення;

– звільнення документів, отриманих судом від іноземного компетентного органу на виконання судового доручення, від вимоги легалізації або проставлення апостилю на них.

Зміни у статті 468, 469, 471, 473 ЦПК стосуються визнання і виконання іноземних судових рішень, зокрема, щодо презумпції наявності принципу взаємності у разі, якщо визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, залежить від взаємності.

Також пропонується додаткова підстава для відмови у визнанні і виконанні іноземного судового рішення у разі, якщо виконання рішення суперечить основам правопорядку (публічному порядку) України.

Пропонується передбачити можливість оскарження Міністерством юстиції України ухвал у справах про надання дозволу на виконання рішення іноземного суду з мотивів неправильного застосування судом норм міжнародних договорів України у випадках, коли клопотання про примусове виконання рішення іноземного суду подавалося через МЮУ чи його територіальні органи.

Статтю 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» пропонується доповнити новою частиною другою, яка передбачає, що документи, видані уповноваженими органами іноземних держав, не визнаються та не тягнуть настання правових наслідків в Україні незалежно від їх легалізації чи проставлення апостилю, якщо їх зміст суперечить основам правопорядку (публічному порядку) України.

Ініціатори проекту стверджують, що його реалізація не потребуватиме витрат з Державного бюджету України, адже витрати, пов’язані з поштовою пересилкою повного тексту судового рішення, є витратами, пов’язаними зі здійсненням судочинства, і покриваються за рахунок судового збору, а витрати, пов’язані з явкою свідка, експерта, які добровільно з’явилися на виклик українського суду з-за кордону, покриватимуться в порядку, передбаченому статтею 127 ГПК, статтею 86 ЦПК, статтею 137 КАС.