Поширення інформації про конкретний злочин особи, яка не фігурує у кримінальних справах, не є оціночним судженням – ВС

Поширення інформації про конкретний злочин особи, яка не фігурує у кримінальних справах, не є оціночним судженням, – йдеться у постанові ВС від 23 грудня 2020 року у справі № 484/2781/19-ц (провадження № 61-13499св20)

Депутат міської ради просив суд визнати недостовірною і такою, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію, інформацію, оприлюднену на засіданні міської партійної організації головою фракції, про те, що позивач здійснив замах на життя відповідача у зв’язку із викриттям останнім корупційних діянь позивача у ЗМІ.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду залишив рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову без змін, зробивши такі правові висновки.

У березні 2019 року в ЄРДР за заявою відповідача зареєстровано провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України «Погроза вбивством». А в квітні цього ж року на засіданні бюро міської партійної організації розглядалось, у тому числі, питання щодо дій депутата міської ради, члена бюро – позивача. Із цього питання виступав відповідач, який, серед іншого, озвучив зазначені у позовній заяві звинувачення на адресу позивача.

Згідно з довідкою Національної поліції України від 22 травня 2019 року кримінальні провадження щодо позивача відсутні.

Верховний Суд зазначив, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з’ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Установивши, що висловлювання відповідача щодо дій позивача є такими, що можуть бути перевірені на предмет їх правдивості, оскільки дії, про які заявляє відповідач, підпадають під ознаки кримінально-караного діяння, що у свою чергу виключає віднесення його слів щодо діяльності позивача до оціночних суджень чи критичних зауважень про його діяльність, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Посилання на конкретну фізичну особу у контексті її зв’язку зі злочином, кримінальним провадженням чи його розслідуванням можливе лише у випадку, коли особа перебуває у статусі підозрюваного, обвинуваченого або підсудного.

Суд зауважив, що твердження відповідачем зроблені не в рамках кримінального провадження, а під час засідання бюро партійної організації. Твердження депутата – відповідача щодо вчинення злочину іншим депутатом – позивачем, зокрема про замах на життя голови фракції, були далекими від обережних.

Враховуючи викладене, за відсутності обвинувального вироку, який набрав законної сили щодо позивача, відповідач під час засідання бюро поширив щодо позивача інформацію, яка порушує його особисте немайнове право.

Отже, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що поширена відповідачем інформація про позивача не є оціночними судженнями.

При цьому Верховний Суд послався на відповідну практику Європейського суду з прав людини.