Сьогодні, 22 листопада, парламентом прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (законопроект № 7279-д, розглядався у другому читанні).
Законом визначено принципи та критерії розмежування кримінальних проступків та злочинів та змінено класифікацію кримінальних правопорушень на:
– кримінальні проступки,
– нетяжкі злочини,
– тяжкі злочини,
– особливо тяжкі злочини.
Кримінальний проступок, згідно Закону, – це діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше 3 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов’язане з позбавленням волі.
Внесеними змінами до статті 11 Кримінального кодексу визначення злочину трансформовано у визначення кримінального правопорушення (єдиного як для злочинів, так і для проступків) – це суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом кримінального правопорушення.
У статті 12 Кримінального кодексу встановлено види кримінальних правопорушень (кримінальні проступки та злочини) та надано їм визначення. При цьому склади кримінальних проступків утворено за рахунок злочинів невеликої тяжкості.
Законом також:
– узгоджено питання строків дізнання та судового розгляду кримінальних проступків;
– визначено порядок застосування інституту судимості до осіб, які скоїли кримінальний проступок;
– визначено коло суб’єктів, що будуть проводити дізнання по кримінальних проступках;
– уточнено перелік можливих негласних слідчих (розшукових) дій під час дізнання;
– унормовано питання джерел доказів;
– передбачено, що готування до кримінального проступку не тягне за собою кримінальної відповідальності.
До Кримінального кодексу, Кримінального процесуального кодексу та Кодексу України про адміністративні правопорушення внесено зміни, які стосуються певних особливостей, пов’язаних з запровадженням інституту кримінальних проступків.
Перехідними положеннями обумовлюється:
– відстрочка набуття чинності законом для вирішення процедурних питань з метою заснування інституту дізнання;
– необхідний алгоритм дій для слідчого, прокурора і суду в зв’язку з введенням інституту кримінальних проступків (процедуру передачі кримінальних проваджень від слідчих дізнавача, дії прокурора і суду при підготовці, отриманні, прийнятті до провадження обвинувальних актів тощо).
