Рада прийняла закони про реструктуризацію валютних кредитів

Верховна Рада 13 квітня ухвалила законодавчі зміни щодо валютних кредитів:

  • Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реструктуризації зобов’язань за кредитами в іноземній валюті та адаптації процедур неплатоспроможності фізичних осіб» (законопроект №4398) – підтримка громадян України, які мають невиконані зобов’язання за кредитними договорами в іноземній валюті (валютними кредитами);
  • Закон «Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо реструктуризації зобов’язань за кредитами в іноземній валюті та адаптації процедур неплатоспроможності фізичних осіб)» (законопроект №4399) – звільнення від сплати ПДФО з прощеного боргу;
  • Закон «Про внесення змін до розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (законопроект №4475) – проведення реструктуризації боргів за кредитами в іноземній валюті, перерахування усіх грошових зобов’язань у гривневий еквівалент та списання неустойки за цими кредитними угодами.

Законом (законопроект №4398) встановлено, що Фонд зобов’язаний не пізніше ніж за 30 календарних днів до публікації оголошення про відкриті торги запропонувати позичальнику погасити заборгованість за сумою не меншою від оціночної вартості активу шляхом направлення повідомлення на адресу позичальника зазначену у кредитному договорі або шляхом оприлюднення інформації про майно (активи), що продаються, у друкованих засобах масової інформації, визначених виконавчою дирекцією Фонду, на веб-сайті банку та офіційному веб-сайті Фонду. Вимоги до змісту та строків оприлюднення інформації про продаж майна банків регламентуються нормативно-правовими актами Фонду. Позичальник має право укласти попередню угоду з Фондом (уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку) про виконання зобов’язань, визначених в письмовому повідомленні Фонду до моменту публічного оголошення про відкриті торги шляхом надсилання письмового повідомлення погасити заборгованість  за сумою не меншою від оціночної вартості активу».

Частину третю статті 132 Кодексу України з процедур банкрутства після слів «…не може перевищувати 30 розмірів мінімальної заробітної плати» доповнено словами «за винятком виключення зі складу ліквідаційної маси майна боржника, що складається з житла, яке є єдиним місцем проживання сім’ї боржника (квартира загальною площею не більше 60 квадратних метрів або житловою площею не більше 13,65 квадратного метра на кожного члена сім’ї боржника чи житловий будинок загальною площею не більше 120 квадратних метрів).».

Пункт 5 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства доповнено такими положеннями:

– у разі якщо єдиним кредитором в процедурі неплатоспроможності фізичної особи є забезпечений кредитор, а боржник не має інших активів окрім квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім’ї боржника, що перебувають в іпотеці забезпеченого кредитора, такий боржник має право подати заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, в порядку ст.116 цього Кодексу, без визначення особи арбітражного керуючого, зазначивши, що проект плану реструктуризації має бути погоджений єдиним забезпеченим кредитором в порядку передбаченим цим пунктом Прикінцевих та перехідних положень цього кодексу і в такому випадку Господарський суд затверджує план реструктуризації без застосування ст.126 цього Кодексу, за умови відповідності плану реструктуризації вимогам цього пункту.

– абзац четвертий пункту п’ятого Прикінцевих і перехідних положень після слів «…частково погасив кредит» доповнити словами «(суму основного боргу та нарахованих процентів);

– у разі недостатності доходів боржника для виконання умов реструктуризації та проживання боржника в квартирі, площа якої не перевищує  60 квадратних метрів або житлова площа такої квартири не перевищує 13,65 квадратних метрів на кожного члена сім’ї боржника, або проживання боржника в житловому будинку, площа якого не перевищує 120 квадратних метрів, за рішенням господарського суду може бути встановлена мінімальна сума щомісячного виконання плану реструктуризації. Зобов’язання з доведення недостатності доходів покладається на боржника. Ринкова вартість майна, що знаходиться у власності або у спільній сумісній власності боржника, яке не є забезпеченням за кредитом, що підлягає реструктуризації, та на яке може бути звернення стягнення, вважається для цілей цієї статті доходом боржника;

– у разі якщо боржник не має фінансових можливостей погашати вимоги забезпеченого кредитора на умовах, передбачених цим пунктом, господарський суд за клопотанням боржника встановлює мінімальну суму щомісячного виконання плану реструктуризації до моменту повного погашення реструктуризованого зобов’язання або переходить до наступної процедури.

Нагадаємо, що мораторій на стягнення майна за валютними кредитами був уведений у 2014 році для захисту валютних позичальників, які у зв’язку з кризою та різкою девальвацією не могли платити за кредитами. Банкам було заборонено звертати стягнення на майно громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті.