Роботодавець самовільно не може змінювати строки попередження при звільненні за власним бажанням

КЦС ВС роз’яснив, що роботодавець в односторонньому порядку не може змінювати строки попередження при звільненні за власним бажанням. Про це йдеться у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 279/3334/17-ц (провадження № 61-38688св18).

Згідно обставин справи, позивач просив суд скасувати наказ про його звільнення, поновити його на роботі та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу. Свої вимоги позивач мотивував тим, що його звільнено наступного дня після написання заяви про звільнення з роботи за власним бажанням, а не після сплину 2-тижневого строку відпрацювання.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, у задоволенні позову відмовив, оскільки відсутні докази про намір позивача відкликати заяву про звільнення або продовжувати трудові відносини, саме собою звільнення до закінчення двотижневого строку попередження не може бути підставою для поновлення на роботі.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду частково задовольнив касаційну скаргу позивача.

Так, у положеннях ст. 38 КЗпП України зазначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за 2 тижні. У визначених у цій статті випадках трудовий договір може бути розірваний у строк, про який просить працівник.

Верховний Суд вказав, що сторони трудових правовідносин не можуть в односторонньому порядку змінювати строки попередження.

Працівник, який попередив роботодавця про розірвання на його вимогу трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати таку заяву, за винятком випадків, коли на його місце було запрошено особу в порядку переведення з іншого місця роботи за погодженням між керівництвом двох роботодавців. При цьому, якщо немає усного чи письмового відкликання заяви про звільнення за власним бажанням і після закінчення строку трудового договору його не було розірвано, а працівник не наполягає на звільненні, дія договору вважається продовженою.

Винятки становлять випадки розірвання договору з поважних причин, про що зазначає працівник. Водночас у заяві про звільнення за власним бажанням жодних причин для розірвання трудового договору раніше двотижневого строку попередження позивач не зазначив.

Висновок апеляційного суду про те, що закон не забороняє роботодавцеві звільнити працівника із займаної посади на його прохання раніше закінчення 2-тижневого терміну попередження, оскільки таке звільнення зумовлене досягненням домовленості між сторонами трудового договору, є помилковим, тому що не доведено прохання працівника звільнити його раніше строку попередження.