Роботодавець зобов’язаний не допускати дискримінації жінок у сфері праці

Згідно ст.2 прим 1 КЗпП України держава забезпечує рівність трудових прав усіх громадян, забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від  статі.

Згідно Закону «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у праці та одержанні винагороди за неї» жінкам і чоловікам забезпечуються рівні права та можливості у працевлаштуванні, просуванні по роботі, підвищенні кваліфікації та перепідготовці.

Роботодавець зобов’язаний:

  • створювати умови праці, які дозволяли б жінкам і чоловікам здійснювати трудову діяльність на рівній основі;
  • забезпечувати жінкам і чоловікам можливість суміщати трудову діяльність із сімейними обов’язками;
  • здійснювати рівну оплату праці жінок і чоловіків при однаковій кваліфікації та однакових умовах праці;
  • вживати заходів щодо унеможливлення випадків сексуальних домагань.

Роботодавцям забороняється в оголошеннях чи рекламі про вакансії пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам, за винятком специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі, висувати різні вимоги, даючи перевагу одній із статей, вимагати від осіб, які влаштовуються на роботу, відомості про їхнє особисте життя, плани щодо народження дітей.

Дискримінація за ознакою статі забороняється. Дискримінація за ознакою статі у трудових відносинах проявляється в такому, наприклад:
•    розподіл на «жіночі» і «чоловічі» професії та види робіт;
•    фактичне недопущення жінок чи чоловіків, на підставах їхньої статі до отримання професійної підготовки чи навчання за тією чи іншою професією;
•    розрив у заробітній платі жінок та чоловіків, у межах однієї галузі чи професії 25 відсотків;
•    неформальна зайнятість, при якій вагітні і матері з дітьми до трьох років не можуть отримувати законодавчо гарантовані соціальні виплати і пільги, пов’язані із їхньою репродуктивною роботою;
•    різне ставлення до працівників та працівниць, сприйняття та ставлення до жінок як до другорядних працівників;
•    дискримінація, пов’язана з вагітністю та зобов’язаннями з догляду за дитиною, або хворим членом сім’ї;
•    відмови на запити працівників щодо суміщення робочого графіку з сімейними обов’язками.

Це роз”язснило ГУ Держпраці у Дніпропетровській області