06 березня 2016 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у порядку письмового провадження без повідомдення учасників справи матеріали касаційних скарга в рамках справи № 910/11455/16 на ухвали Господарського суду м. Києва від 27.09.2017 року про призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі, а також на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 року.
Отже, під час розгляду господарської справи про стягнення заборгованності за позовом ПАТ “Перший Український Міжнаробний Банк” до ПАТ “Українська залізниця”; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – ДП “Донецька залізниця” ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.09.2017 року було призначено судово експертизу для з’ясування обставин щодо передання ДП “Донецька залізниця” в процесі реорганізації шляхом злиття ПАТ “Українська залізниця” зобов’язань за кредитними договорами, за якими відбувається стягнення у даній справі.
Ухвала про призначення експертизи мотивована тим, що для з’ясування зазначених обставин необхідним є застосування відповідних методів та методик дослідження бухгалтерського та податкового обліку суб’єктів господарювання, що не може бути здійснено господарським судом самостійно без залучення відповідних фахівців, оскільки потребує спеціальних знань.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 року зупинено провадження у справі на підставі п.1 ч.2 ст.79 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній станом на дату винесення оскаржуваної ухвали, до проведення експертизи та отримання висновку Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 року апеляційне провадження в частині оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 року про призначення судової експертизи припинено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 року про зупинення провадження у справі №910/11455/16 залишено без змін.
Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що Господарським процесуальним кодексом України в редакції, чинній станом на дату винесення оскаржуваних ухвали та постанови, не передбачено можливості оскарження ухвал про призначення судової експертизи, оскарженню підлягає лише ухвала місцевого господарського суду про зупинення провадження у справі, яка, за висновком суду, є обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам закону, оскільки чинним на час винесення оскаржуваної ухвали процесуальним законодавством, зокрема п. 1 ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, було передбачено право суду зупинити провадження у справі у зв’язку з призначенням експертизи і суд першої інстанції у даній справі реалізував надане йому законом право на зупинення провадження у справі з підстав призначення судової експертизи.
Заступник прокурора міста Києва та відповідач у справі – ПАТ “Українська залізниця” 27.11.2017 року подали до Вищого господарського суду України через Київський апеляційний господарський суд касаційні скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2017 року та на ухвали Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 року у справі № 910/11455/16 про призначення судової експертизи та зупинення провадження до отримання висновку судової експертизи.
У касаційних скаргах ПАТ “Українська залізниця” та Заступник прокурора міста Києва просять скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2017 року, ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 року про призначення судової експертизи та ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 року про зупинення провадження у справі № 910/11455/16, а справу передати до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду. В обґрунтування вимог касаційних скарг скаржники посилаються на порушення господарськими судами норм процесуального та матеріального права.
Скаржники зазначають про те, що у місцевого господарського суду були відсутні підстави призначати у даній справі судову експертизи, її проведення є недоцільним, оскільки обставини правонаступництва ПАТ “Українська залізниця” прав та обов’язків ДП “Донецька залізниця” не потребує спеціальних знань, є правовим питанням, має розглядатися виключно в судовому порядку за наявними в матеріалах справи доказами та з обов’язковим урахуванням положень чинного законодавства, яке регулює питання правонаступництва ПАТ “Українська залізниця”, зокрема положень Постанови Кабінету Міністрів України № 604 від 12.11.2014 року, а також з урахуванням висновків Верховного Суду України, викладених в ряді постанов щодо зазначеного питання. Крім того, скаржники з посиланням на статтю 55 Конституції України, правову позицію Конституційного Суду України, викладену в пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 року № 3-рп/2003, підпункті 3.2. пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012 у справі №1-12/2012, зазначають про те, що відсутність законодавчого закріплення можливості оскарження ухвали про призначення судової експертизи не є перешкодою для її перегляду в апеляційному та касаційному порядку, а відсутність в Господарському процесуальному кодексу України, чинному на час винесення оскаржуваних ухвал та постанови, прямих вказівок на можливість оскарження ухвал, які суттєво впливають на права та обов’язки учасників судового процесу, не може бути підставою для відмови у прийнятті апеляційної чи касаційної скарги, оформленої згідно з вимогами господарського процесуального законодавства за відсутності прямої заборони в законі на їх оскарження. Така відмова розглядається як порушення конституційного права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.
ПАТ “Українська залізниця” до Касаційного господарського суду направив відзив на касаційну скаргу Прокуратури міста Києва, в якому повністю погоджується з доводами скаржника та просить задовольнити касаційну скаргу Прокуратури міста Києва, скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2017 року, ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 року про призначення судової експертизи та ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 року про зупинення провадження у справі № 910/11455/16, а справу передати до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційних скарг, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав: відповідно до частин 1 та 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2018 року, для роз’яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз’яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2018 року, господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку, зокрема, призначення судової експертизи.
Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках – на касаційне оскарження судового рішення є однією із основних засад судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017 року, ухвали місцевого господарського оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.
У статті 106 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017 року) наведено перелік ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Зазначений перелік не містить ухвал про призначення судової експертизи. Отже, ні статтею 106 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2018 року, яка містить перелік ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення місцевого господарського суду, ні статтею 41 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2018 року, яка регламентує порядок призначення та проведення судової експертизи, ні іншими нормами кодексу в редакції, чинній до 15.12.2018 року, оскарження ухвали про призначення судової експертизи не передбачено.
Разом з тим, ч. 5 ст. 79, а також п. 6 ч. 1 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2018 року, передбачено можливість оскарження ухвали про зупинення провадження у справі. Таким чином, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, якщо в апеляційній скарзі чи касаційній скарзі йдеться про оскарження як призначення експертизи, так і зупинення у зв’язку з цим провадження у справі, то відповідна скарга може бути прийнята і розглянута в частині зупинення провадження.
Врахувавши викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 року про призначення судової експертизи не може бути оскаржена в апеляційному порядку, оскільки її оскарження не передбачено нормами Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2018 року.
Господарський процесуальний кодекс України в редакції, чинній до 15.12.2018 року, передбачав два види зупинення провадження у справі: обов’язковий, зазначений в законі, за наявності якого господарський суд зобов’язаний зупинити провадження у справі (частина 1 статті 79 ГПК України), і факультативний, необов’язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд, зокрема, у випадках призначення господарським судом судової експертизи (пункт 1 частини 2 статті 79 ГПК України).
Виходячи зі змісту частини 2 статті 79 Господарський процесуальний кодекс України в редакції, чинній до 15.12.2018 року, необхідною передумовою для застосування необов’язкового (факультативного) виду зупинення провадження у справі мають бути обставини, що перешкоджають її розгляду по суті заявлених позовних вимог, зокрема призначення судової експертизи у справі. Відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2018 року, призначення судової експертизи можливе у випадку, коли під час вирішення господарського спору виникають питання, які потребують спеціальних знань.
Враховуючи те, що місцевим господарським судом у справі було призначено судову експертизу для роз’яснення питань, що виникли під час вирішення господарського спору (щодо передання Державним підприємством “Донецька залізниця” в процесі реорганізації шляхом злиття Публічному акціонерному товариству “Українська залізниця” зобов’язань за кредитними договорами, за якими відбувається стягнення у даній справі) і потребують спеціальних знань, суд в межах своїх повноважень, згідно з частиною 2 статті 79 Господарський процесуальний кодекс України в редакції, чинній до 15.12.2018 року, правильно зупинив провадження у справі, про що правильно зазначив суд апеляційної інстанції.
Колегія суддів не приймає до уваги твердження скаржників про те, що у місцевого господарського суду були відсутні підстави для призначення у даній справі судової експертизи, а її проведення є недоцільним, оскільки такі доводи за своїм змістом стосуються ухвали про призначення судової експертизи у справі, яка відповідно до положень господарського процесуального кодексу України не підлягає перегляду ні в апеляційному, ні у касаційному порядку.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Дульський проти України” (заява № 61679/00) зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід’ємну частину судової процедури; більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.
Зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи є правом господарського суду, що зумовлене неможливістю вирішення спору по суті за відсутності висновків про встановлення фактів, які можуть бути встановлені лише експертом.
Експертиза призначається у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, рішення суду має прийматися у повній відповідності з нормами процесуального та матеріального права, з повним та об’єктивним дослідженням обставин та доказів. З огляду на викладене, колегія суддів не приймає до уваги твердження скаржників про те, що призначення експертизи у справі є затягуванням розгляду справи, оскільки призначення експертизи у даній справі спрямоване на встановлення доказів, які мають значення для вирішення даного спору, і не свідчить про затягування розгляду справи, про що правильно зазначив суд апеляційної інстанції.
З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційні скарги – без задоволення.
З повним текстом Постанови від 06.03.2018 року у справі № 910/11455/16 можна ознайомитись на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/Review/72605541
