Проєкт постанови Кабінету Міністрів України, яка змінює соціальні гарантії волонтерів з початку січня оприлюднено на сайті Міністерства у справах ветеранів України («Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 р. № 604»). Постанова затверджує порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час надання волонтерської допомоги в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, бойових дій та збройного конфлікту.
Чим саме вона загрожує українцям, які займаються волонтерством – аналізував Віктор Філатов, аналітик ГО «Правозахисна Група “СІЧ”», на базі якої працює громадська приймальня Української Гельсінської спілки з прав людини в м. Дніпро.
Кому обмежать соціальні гарантії?
Аналіз документу показує, що з-поміж змін суто термінологічного та процедурного характеру, які в принципі доречні, є норма яка обмежує соціальні гарантії волонтерів в Україні. Зокрема, це стосується волонтерів, які надають допомогу цивільному населенню в районах, максимально наближених до зони ведення бойових дій. Якщо проєкт буде затверджено, то представники цієї категорії волонтерів не зможуть отримати одноразову грошову допомогу від держави у разі інвалідизації, причиною якої стали травми або поранення, отримані на Донбасі та в інших «гарячих точках» України. У разі загибелі волонтера в зоні бойових дій, який надавав допомогу цивільним, члени його сім’ї також не отримають одноразову грошову допомогу.
Фактично держава залишає право на одноразову грошову допомогу у разі смерті або інвалідизації тільки для волонтерів, які допомагають Збройним Силам України, правоохоронцям та іншим військовим формуванням, а також членам їхніх сімей (у разі смерті волонтера). Тобто, планується з Постанови № 604 від 19 серпня 2015 року виключити окрему підставу отримання одноразової грошової допомоги (надання волонтерської допомоги громадянам в районі проведення бойових дій, у тому числі в період здійснення догляду за хворими, особами з інвалідністю, одинокими, людьми похилого віку та іншими особами, які через свої фізичні, матеріальні чи інші особливості потребують підтримки та допомоги).
Якщо спробувати знайти виправдання таким пропозиціям в умовах воєнного часу, то на думку приходить тільки бажання держави взяти на себе усі функції, пов’язані з евакуацією та соціально-гуманітарною підтримкою українців, які проживають в зоні ведення бойових дій, а також убезпечити волонтерів від поїздок в небезпечні райони ведення бойових дій. Однак тоді виникає питання, чому саме держава не заперечує волонтерську допомогу військовим, надання якої також пов’язане з поїздками волонтерів в небезпечні райони ведення бойових дій. Цивільне населення потребує гуманітарної допомоги набагато більше ніж військові, які діють колективно та мають матеріально-технічне забезпечення від держави.
Чому проєкт треба доопрацювати?
Концентруючись виключно на правових аспектах, доцільно зазначити наступне:
– проєкт постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 р. № 604» обмежує право на одноразову грошову допомогу для цілої категорії волонтерів (та членів їхніх сімей), які щодня ризикуючи життям, надають допомогу цивільному населенню в районах ведення бойових дій;
– норми запропонованого проєкту постанови входять в конфлікт з положеннями Закону України «Про волонтерську діяльність». Зокрема, суперечать частині 1 статті 1 Закону, яка передбачає добровільність та соціальну спрямованість волонтерської діяльності;
– також проєкт суперечить частині 3 статті 1 Закону, в якій у якості окремого напрямку волонтерської допомоги закріплено здійснення догляду за хворими, особами з інвалідністю, одинокими, людьми похилого віку та іншими особами, які через свої фізичні, матеріальні чи інші особливості потребують підтримки та допомоги, а також громадянам, які постраждали внаслідок бойових дій;
– напевно найбільша правова колізія виникає зі статтею 6 Закону, яка передбачає право волонтерів, які допомагають цивільному населенню на одноразову грошову допомогу у разі інвалідизації від поранення, контузії та каліцтва (у разі смерті волонтера це право реалізується членами його сім’ї).
Отже, проєкт постанови суперечить нормам чинного Закону України «Про волонтерську діяльність», і тому потребує суттєвого доопрацювання, оскільки підзаконний акт не може суперечити закону. Запропонований для обговорення документ, має дискримінаційний характер, адже позбавляє окрему категорію волонтерів права на одноразову грошову допомогу.
Документ може бути затверджений тільки у комплексі з формалізацією прямої заборони надання волонтерської допомоги цивільному населенню в районах ведення бойових дій. Це вимагає виключення відповідного напрямку допомоги з Закону України «Про волонтерську діяльність». Також очевидно, у такому випадку, влада повинна запровадити державну систему надання соціальних послуг у кризових та екстремальних умовах, щоб громадяни України не були позбавлені своїх основоположних конституційних прав.
