ВС формує практику розгляду спорів щодо права постійного землекористування

Спори щодо права постійного користування земельними ділянками – одна із найдискусійніших, складних та конверсійних категорій справ у галузі земельних правовідносин, наголосив суддя Верховного Суду Іван Міщенко.

У судовій практиці, зазначив суддя, сформувалася низка ключових позицій стосовно права постійного землекористування, які, втім, потребують подальшого розвитку та уточнення:

  • щодо припинення права постійного землекористування особи, яка (на думку органів прокуратури або місцевого самоврядування) втратила таке право, а за чинною редакцію ЗК України вже не може його отримати;
  • щодо розповсюдження інституту правонаступництва на право постійного землекористування. Зокрема, ті, що стосуються права правонаступника на постійне користування земельними ділянками, особливо в ситуації, якщо у передавальному акті про таке право не йдеться;
  • щодо переходу права постійного землекористування від фізичної особи до фермерського господарства;

За практикою, яка існувала раніше, право постійного землекористування вважалося індивідуалізованим і після смерті фізичної особи земельна ділянка підлягала поверненню державі. Але часто така фізична особа створювала фермерське господарство, і передана земельна ділянка на праві постійного користування фактично була єдиним активом господарства. Як у такому випадку можна ставити питання про її повернення державі? Іван Міщенко наголосив, що інша правова проблема у цьому контексті – спадкування права постійного землекористування.

Верховний Суд змінив практику і дійшов такого висновку: «З моменту створення селянського (фермерського) господарства до нього переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов’язки щодо використання земельної ділянки його засновника».

Велика Палата ВС у цьому контексті пішла далі: «У разі смерті громадянина – засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством, до якого воно перейшло після створення фермерського господарства».

Також суддя зупинився на категорії спорів щодо набуття та збереження майна без достатньої правової підстави (за ст. 1212 ЦК України). Раніше органи самоврядування подавали позови про стягнення збитків до осіб, які мали відповідне зобов’язання, але не оформили титулу землекористування. Велика Палата ВС змінила усталені правові підходи та ухвалила, що за своєю правовою природою це не збитки, а безпідставно несплачені кошти за ст. 1212 ЦК України.

Іван Міщенко розповів про усталену практику, пов’язану з необхідністю переоформлення земельної ділянки. Так, у постанові КГС ВС від 15 січня 2021 року у справі № 925/361/19 йдеться про те, що право користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку, не втрачається внаслідок його непереоформлення підприємством, яке за змістом чинного ЗК України не може набувати права постійного землекористування, а зберігається за ним до приведення прав і обов’язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства, у тому числі за правонаступником такого землекористувача.