Вимоги немайнового характеру не можуть розглядатися апеляційним судом у порядку спрощеного позовного провадження

Апеляційний суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу банку у справі за позовом банку про стягнення кредитної заборгованості та за зустрічним позовом позичальника про визнання кредитного договору недійсним. Суд залишив без змін рішення місцевого суду, ухваленого в порядку загального позовного провадження, яким відмовлено в задоволенні позову та задоволено зустрічний позов.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду скасував постанову апеляційного суду (постанова ВС від 26 травня 2021 року у справі № 391/35/19, провадження № 61-7814св20) та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, навівши такі правові висновки.

Відкриваючи провадження у справі за позовом банку про стягнення кредиту, суд першої інстанції призначив її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження. Проте після пред’явлення зустрічного позову позичальника про визнання кредитного договору недійсним суд об’єднав позовні заяви в одне провадження та здійснив перехід у загальне позовне провадження (ч. 4 ст. 193 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно із ч. 3 ст. 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених ст. 369 цього Кодексу.

Апеляційний суд відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, яка встановлює, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зі змісту ч. 1 ст. 176 вбачається, що ціна позову наявна виключно у позовах, в яких заявлені вимоги майнового характеру. У позовах немайнового характеру ціна позову не визначається.

У справі, що переглядається, предметом позову є немайнова вимога – про визнання кредитного договору недійсним. Якщо ж у справі наявні вимоги немайнового характеру, то розгляд такої справи в суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що зазначена справа в апеляційному порядку може бути розглянута без повідомлення учасників справи – у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Вказане позбавило позивача мати розумну можливість представляти свої інтереси як учасника справи за правилами, які передбачені процесуальним законодавством, зокрема в умовах відкритого та публічного судового розгляду. Це, у свою чергу, перешкодило стороні належним чином користуватися передбаченими ст. 43 ЦПК України процесуальними правами.