Вирішуючи справи про недопуск у дитсадок дітей без щеплень, суди керуються суспільним інтересом

Вакцинація як метод профілактики інфекційних та неінфекційних хвороб входить до переліку гарантованих державою послуг. Існує перелік профілактичних щеплень, які є обов’язковими і включені до календаря щеплень (ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»), зокрема туберкульозу; поліомієліту; дифтерії; кашлюку; правця; кору. Вакцинація, передбачена календарем щеплень, проводиться безоплатно відповідно до частини другої статті 8 Закону.

Статтею 15 Закону чітко визначено, що дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється.

Існують виключення: якщо профілактичні щеплення дітям проведено з порушенням установлених строків у зв’язку з медичними протипоказаннями, при благополучній епідемічній ситуації за рішенням консиліуму відповідних лікарів вони можуть бути прийняті до відповідного дитячого закладу та відвідувати його.

Така норма не порушує право на освіту, адже існує така форма освіти як дистанційна/домашня, роз’яснили фахівці БПД.

Якщо батьки вважають, що їх невакцинованій дитині неправомірно відмовили у доступі до дитсадочку, можливо оскаржити відмову в суді. Однак, судова практика з цього питання доволі однозначна, наголошують в БПД.

Найновішим є рішення Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 про законність недопуску до дитячих закладів без обов’язкових щеплень. Так, Верховний Суд у своєму рішенні зазначив, що є виправданою вимога про обов’язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров’я. Тобто, в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими. Верховний Суд у постанові від 20 березня 2018 року у справі № 337/3087/17 висловив аналогічну правову позицію і вказав, зокрема, що завданням держави є забезпечення дотримання оптимального балансу між реалізацією права дитини на дошкільну освіту та інтересами інших дітей.

Це узгоджується з позицією ЄСПЛ: право особи на відмову від лікування (вакцинації тощо) закінчується там, де починаються інтереси держави у захисті життя та здоров’я всього населення.