Визнання недійсним договору поруки як фіктивного правочину: постанова ВС

Об’єднана палата КГС ВС у постанові у справі № 904/2979/20 висловилася щодо визнання недійсним договору поруки як фіктивного правочину.

Обставини справи наступні. ТОВ «Серединецьке» звернулося до господарського суду з позовом до ТОВ «Агротек» та ТОВ «Торговий дім «Армада ЛТД» про визнання недійсним укладеного відповідачами договору поруки як фіктивного. Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, в позові відмовлено.

Колегія суддів об’єднаної палати КГС ВС залишила названі судові рішення без змін та зазначила таке.

Будь-яка господарська операція, дія суб’єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення.

Укладення поручителем договору з кредитором без відома боржника й без наявності будь-яких відносин із боржником  («невідомий боржнику поручитель») є нетиповою діловою практикою, яка може свідчити про те, що договір поруки укладається з іншою метою, аніж забезпечення виконання боржником основного зобов’язання. Цей факт може вказувати на недобросовісність таких дій, зокрема на їх спрямування на зміну територіальної юрисдикції (підсудності) спорів, що випливають з основного зобов’язання, чи обхід заборони на відступлення кредитором  прав за основним зобов’язанням.

Під час розгляду позову про визнання недійсним оспорюваного правочину суд повинен вирішувати питання про спростування презумпції правомірності правочину та має встановити не лише наявність підстав, із якими закон пов’язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.

Потрібно розмежовувати зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами. Зазначені правові конструкції відрізняються як по суті, так і за правовими наслідками щодо їх застосування судом. При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов чи вжити інших заходів процесуального примусу. Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова в захисті цивільного права та інтересу.

Недійсність договору як приватно-правова категорія повинна не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. Ініціювання спору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися для невиконання обов’язків чи уникнення сплати боргу боржником.