Визнання особи безвісно відсутньою можливе за певних умов

Безвісна відсутність – це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, якщо не вдалося встановити місце її знаходження (перебування).

Умови для визнання фізичної особи безвісно відсутньою:

  • особа відсутня за місцем свого постійного проживання протягом 1 року;
  • заінтересованим особам нічого не відомо про місце її перебування протягом 1 року;
  • вжиті заходи для встановлення місця перебування не дали результатів;
  • питання, заради яких заявник просить визнати фізичну особу безвісно відсутньою, є юридично важливими та не можуть бути вирішені без такого визнання (ст. 43 ЦК).

Справа про визнання фізичної особи безвісно відсутньою розглядається судом в порядку окремого провадження за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місце перебування якої невідоме, або за місцем знаходження її майна – місце розгляду справи обирає заявник.

Законодавство не визначає кола осіб, які можуть бути заявниками по даній справі. Ними можуть бути діти, один з подружжя, батьки, будь-які члени сім’ї, кредитори або інші зацікавлені особи, в тому числі і юридичні особи.

У разі визнання доводів заявника обґрунтованими суд ухвалює рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою.

Правові підстави для скасування рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою:

  • поява в місці постійного проживання;
  • одержання відомостей про місце перебування фізичної особи.

Особа, щодо якої було прийнято рішення суду про визнання її безвісно відсутньою, має право звернутися до суду із заявою про скасування такого рішення суду. Така заява може розглядатися судом за місцеперебуванням особи або судом, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою.

За інформацією БПД