Як ВС переглядає рішення національних судів після ЄСПЛ?

У Верховному Суді розповіли про практику перегляду рішень національних судів на підставі рішень ЄСПЛ.

Щодо причин відмови Великої Палати ВС у перегляді рішень національних судів після рішення ЄСПЛ, іноді заявники пропускають строк звернення до ВС. Наприклад, одна з компаній, яка отримала рішення ЄСПЛ на свою користь, звернулася із заявою про перегляд лише після спливу чотирьох років, що навряд чи можна вважати виправданим. Трапляються й випадки, коли заявник подає заяву з певними недоліками, і на вимогу ВС усунути недоліки не відповідає.

Велика кількість заяв до ВС почала надходити після рішення ЄСПЛ від 12 жовтня 2017 року у справі «Бурмич та інші проти України», яке стосувалося невиконання судових рішень. З огляду на характер цього рішення Верховний Суд не міг втрутитися в цю ситуацію, але Суду довелося декілька місяців пояснювати в своїх ухвалах причини відмови у відкритті провадження.

У рішенні від 12 березня 2019 року у справі «Пєтухов проти України (№ 2)» ЄСПЛ констатував порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв’язку з неможливістю скорочення довічного строку ув’язнення. Багато довічно ув’язнених звертається до ВС з проханням переглянути вироки на підставі цього рішення, але вони отримують відмову.

Певною проблемою є відмова в перегляді судових рішень у разі, якщо порушення встановлені не ЄСПЛ, а іншою міжнародною інституцією. В одній зі справ порушення ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (аналог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) було встановлено у міркуваннях Комітету з прав людини ООН. Верховний Суд відмовив у перегляді рішень національних судів на тій підставі, що не вважає міркування Комітету судовим рішенням у значенні процесуального закону.

Відповідно до чинного законодавства рішення ЄСПЛ є фактично єдиною можливістю для людини домогтися перегляду судових рішень. З одного боку, таким чином підвищується роль рішення ЄСПЛ у національній доктрині. Але з другого – ніяк не можна упередити рішення ЄСПЛ та відновити справедливість, не доводячи справу до європейської інституції.

Приклади справ, у яких відбувся перегляд за рішенням ЄСПЛ:

  • «Ростовцев проти України» – порушення права на апеляцію у спрощеному провадженні. Після рішення ЄСПЛ рішення судів України були скасовані Верховним Судом, а справа направлена на новий розгляд;
  • скасовані рішення судів, що стали предметом рішення ЄСПЛ у справі «Лазаренко та інші проти України», у якій ЄСПЛ констатував порушення права на участь у судовому розгляді;
  • порушення права на допит свідка і принцип безсторонності суду було встановлено ЄСПЛ у рішенні в справі «Рудніченко проти України», ВС скасував рішення у цій справі, а справу направив на новий розгляд;
  • рішення ЄСПЛ у справах «Сітневський та Чайковський проти України» і «Закшевський проти України» стосуються однієї кримінальної справи в національних судах. Рішення щодо цих осіб були частково скасовані та направлені на новий розгляд, а громадяни Сітневський та Закшевський, раніше засуджені до довічного позбавлення волі, були звільнені з‑під варти у залі засідання Верховного Суду, що викликало резонанс у вітчизняних медіа;
  • Велика Палата ВС скасувала рішення національних судів, які стосувалися учасників протесту в харківському парку ім. Горького, після рішення ЄСПЛ на їхню користь. Ці провадження були закриті за відсутністю складу правопорушення.

Дискусію не тільки у Верховному Суді, а й у ЄСПЛ, викликає питання доказів, зокрема вилучення із судових рішень посилань на певні докази (наприклад, дані явки з повинною, протоколи відтворення обстановки та обставин подій, протоколи допитів, протоколи очних ставок абощо) та залишення рішень судів без змін з огляду на те, що ці докази не впливають на вирок. Чи можна вилучення з вироку посилань на певні докази та залишення цього вироку без змін вважати усуненням несправедливості кримінального провадження? В суді триває внутрішня дискусія з цього приводу. Деякі судді схиляються до думки, що усунути таку несправедливість можна лише шляхом скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд. Інші вважають за можливе обмежитися лише визнанням доказів недопустимими, але залишити в силі судові рішення, взявши до уваги інші докази у справі. Можливо, з часом Верховний Суд знайде баланс у цьому питанні.

Верховний Суд докладає зусиль, щоб його рішення не ставали предметом критики з боку ЄСПЛ, та запевнив, що практика ЄСПЛ і тлумачення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є важливим елементом дискусій у ВС.