Якщо особа викрала автомобіль без корисливого мотиву – конфіскація майна не застосовується

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду виключив із судових рішень призначене одному із засуджених додаткове покарання за незаконне заволодіння автомобілем (ч. 2 ст. 289 КК України) у виді конфіскації всього майна, що є його власністю, оскільки в його злочинних діях не було встановлено корисливого мотиву (рішення у справі № 195/122/16-к, провадження № 51-2101км20).

Обставини справи такі: двоє чоловіків визнані винуватими в тому, що вони, попередньо змовившись, незаконно заволоділи автомобілем, після цього один із них спалив авто. Кожен із засуджених отримав по 5 років 5 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є їх власністю. Апеляційний суд змінив вирок, зокрема, виключивши з резолютивної частини вироку рішення про призначення одному із засуджених додаткового покарання у виді конфіскації майна.

При цьому санкцією ч. 2 ст. 289 КК додаткове покарання у виді конфіскації майна передбачено як альтернативний, а не обов’язковий вид покарання, і не може призначатися чи не призначатися тільки одному із засуджених, враховуючи, що кримінальне правопорушення було вчинено за попередньою змовою групою осіб.

ВС звернув увагу на те, що, вирішуючи питання про призначення засудженому додаткового покарання у виді конфіскації майна, суд має виходити з наявності чи відсутності у діях винного корисливого мотиву. Отже, у цьому кримінальному провадженні апеляційний суд правильно виключив додаткове покарання одному із засуджених.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів провадження, суд, розглядаючи справу в межах пред’явленого обвинувачення, кваліфікував дії іншого засудженого за ч. 2 ст. 289 КК, але при призначенні покарання останньому неправильно застосував закон про кримінальну відповідальність у частині призначення йому додаткового покарання у виді конфіскації майна, оскільки в злочинних діях особи щодо незаконного заволодіння транспортним засобом, вчинених у співучасті, корисливого мотиву не встановлено.

Оскільки суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого (ч. 2 ст. 433 КПК), ККС ВС змінив судові рішення щодо другого засудженого, яких потерпілий не оскаржував.