Авторитет судді є основою поваги та довіри

БОНДАРЕНКО Тетяна

суддя Миколаївського апеляційного суду

Бути членом ВРП  – що це означає для вас?

Я працюю суддею досить тривалий час,  тому звикла постійно  брати на себе відповідальність за прийняті рішення.  Проте  бути членом ВРП, перш за все, означає взяти на себе ще більшу відповідальність за прийняті рішення, оскільки вони впливають на   стан судочинства у всій державі. Рішення  ВРП як  колегіального органу ґрунтуються на позиції кожного її члена.  Тому дуже важливим є    розуміння  членами  ВРП     один одного  у різних баченнях  вирішення того чи іншого питання та  необхідність  узгодження всіх позицій з метою  прийняття   єдиного правильного рішення.

Крім цього, оскільки ВРП, відповідно до ст. 1 Закону України «Про вищу раду правосуддя»,  приймає  рішення  на виконання пріоритетів судової реформи – утвердження  довіри суспільства до українського судочинства, забезпечення в судах верховенства права та незалежності суддів, допущення до посади суддів найбільш доброчесних та найбільш професійних правників,   тому кожний член ВРП має демонструвати свою зразкову доброчесність, яка включає в себе і моральність, і чесність, і непідкупність.

Наскільки важко зберегти добре ім’я, працюючи в судовій системі?

Збереження доброго імені  для працюючого судді – дуже важливо. Авторитет судді є  основою  поваги  до судді та  довіри  до його діяльності. Коли у людини є довіра до  суду, яке б не було прийняте рішення у справі, тобто на користь  тієї чи іншої сторони, воно буде сприйняте як єдино правильне і не викликатиме емоційного  обурення  чи незадоволення.

Вважаю, що дотримання суддею  основних засад судочинства,  прав та обов’язків судді, які визначені  Конституцією України та  Законом України «Про судоустрій і статус суддів»,  є надійним запобіжником та  гарантією збереження його  доброго імені. Суддя завжди має діяти відповідно до закону. Тоді будь-яке ухвалене ним рішення сприймуть обидві сторони судового процесу (і та, що виграла справу, і та, що програла) як  справедливе і законне.

Коли ви відчули бажання працювати суддею, яким був ваш професійний шлях?

Я в своєму характері  завжди мала відчуття загостреної справедливості і завжди в житті та побуті  до цього прагнула. Саме тому мною було обрано юридичну освіту.

На початку своєї трудової діяльності в середині 1980-х років, коли я працювала в органах місцевого самоврядування Лісозаводського  району Приморського краю колишнього  СРСР, була обрана народним засідателем  в районний суд, де  відбулося моє перше  практичне знайомство з  діяльністю суду і  виникла мета стати суддею.  В ті часи дуже   часто проводились виїзні судові засідання  на підприємства у справах щодо розкрадання державного  майна, у військових частинах щодо військових злочинів. В таких засіданнях я брала участь і активно допомагала  судді   у  встановленні об’єктивних обставин справи. У зв’язку з цим  головою суду  було направлено  лист подяки за місцем моєї роботи.

Через життєві обставини вперше на роботу в суд я потрапила тільки у 1994 році – на посаду помічника голови  Центрального районного суду м. Миколаєва.  Через рік  голова суду  запропонував мені взяти участь в здачі іспитів на  посаду судді цього суду, яка була вільна тимчасово.  Свою пропозицію голова суду  обґрунтовував тим, що  за моєю роботою він уважно спостерігав весь час  та був  нею задоволений.   Перевірки  виконання  мною обов’язків  помічника голови суду з боку  Управління юстиції в частині  кодифікації законодавства, яке на той час активно змінювалося,  та кадрової роботи були позитивними,  всі інші його доручення щодо організації роботи суду мною   виконувались  вчасно та якісно.   Він вважав, що, оскільки я   компетентна  та відповідальна у своїх  справах, то і   здатна виконувати  обов’язки судді.

Так в  лютому  1995 року  я  була  обрана суддею Центрального районного суду м. Миколаєва на період декретної відпустки іншої судді. В   червні 1997 року  обрана суддею того ж суду в межах п’ятирічного строку, а в лютому 2000 року  обрана суддею  того ж суду  безстроково.  З січня 2002 року  переведена  на посаду судді до Апеляційного суду Миколаївської області, у жовтні 2018 року переведена у Миколаївський  апеляційний суд, де і працюю  зараз.

 Чим відрізняється з точки зору судді  апеляційне провадження?

          Відповідно до ст. 129 Конституції України, забезпечення  права на апеляційний перегляд справи –  одне з основних засад судочинства. Суд  апеляційної інстанції   переглядає законність  і обґрунтованість рішення суду  першої інстанції    за наявними  в справі  і додатково поданими, в передбачених законом випадках,  доказами  в межах доводів  та вимог    апеляційної скарги.  Апеляційний суд  досліджує лише ті  докази, що стосується фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі або відзиві на неї.

Апеляційне провадження не передбачає  нового встановлення  всіх обставин справи та перевірку їх доказами,  оскільки всі обставини, які мають значення у справі,   встановлюються  судом першої інстанції,  куди  сторони зобов’язані  подати всі  наявні у них докази.

Розгляду справи в   апеляційному  провадженні передує дуже важлива  стадія підготовки справи до розгляду,  яка,  власне, і   забезпечує  належний апеляційний розгляд. Всі матеріали справи    ретельно вивчаються,  з’ясовуються, які обставини заперечуються сторонами,    аналізуються  докази, мотиви прийнятого районним судом рішення, правильність застосування закону  та  інше.

Апеляційне провадження дає можливість усунути помилки, які можуть бути допущені судом першої інстанції,  обумовлені  об’єктивними причинами,  до яких належать: недостатня ефективність процесуальних інститутів, недосконалість законодавства і його прогалини, суперечність окремих правових норм, умови роботи осіб, які здійснюють правосуддя, тощо. Існуюча небезпека прийняття неправосудних рішень і необхідність їх правомірного анулювання  і є  підставою  виникнення інституту перегляду судових рішень. Оскарження судових рішень – один із дієвих способів виправлення помилок, що допускаються судами під час розгляду та вирішення справ. Отже, це найважлива гарантія дотримання права на справедливий суд.

Апеляція виконує завдання як загальні для всього судочинства (ефективний  захист порушених, невизнаних  або оспорюваних прав і свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави),  так і специфічні, властиві лише їй: перевірка правильності вирішення справ місцевим судом шляхом у законодавчо встановленому  порядку  перевірки справи, здійснення юридичної оцінки та контролю за законністю та обґрунтованістю судових  рішень   прийнятих місцевими судами, що не набули законної сили, забезпечення одноманітного і правильного застосування законодавства; формування однакової судової практики,   підвищення якості правосуддя, оскільки рішення апеляційних судів слугують орієнтиром для  судів першої інстанції, що дозволяє зменшити ймовірність судової помилки.

Апеляційне провадження також має важливе психологічне значення для учасників справи.  Думка про те, що рішення суду першої інстанції не остаточне, що воно може бути переглянуте більш досвідченими і кваліфікованими суддями, заспокійливо діє  на осіб, які беруть участь у справі. Таким чином,  апеляційне провадження  є додатковою гарантією справедливості судових актів і спрямоване  на  забезпечення захисту прав та інтересів зацікавлених осіб.             

Які справи залишили особливий слід  у вашій кар’єрі та серці?

Всі справи мною розглядалися  відповідно до  принципу верховенства права та законності, що  об’єктивно могло впливати на  моє кар’єрне зростання. На моє особисте бажання стати суддею суду апеляційної інстанції  впливали інші обставини.

Так, в районному суді  я розглядала справу  про поділ спільного майна подружжя. До того, як ця справа потрапила до мене, вона розглядалася  іншими суддями, один з яких  передав справу у зв’язку із звільненням, а другий у зв’язку з задоволенням  відводу. Справа перебувала в провадженні  суду тривалий час, 3-4 роки. В зв’язку з цим я  докладала багато зусиль, щоб розглянути її якнайшвидше, хоча справа була дуже об’ємна і  налічувала   декілька томів, доводилося її   призначати до розгляду з невеликим проміжком часу, а через  завантаженість призначати  в пообідній час, в зв’язку з чим доводилось її   розглядати і до 20-21 години. Сторони намагалися надати якомога більше доказів та допитати свідків.  Поділу  підлягав житловий будинок. За твердженням однієї сторони, будувався він спільно, починаючи з його фундаменту, а інша сторона заперечувала це та доводила, що на час  спільного проживання  будинок вже був повністю збудований і право на його поділ відсутнє.  В судовому засіданні було допитано  практично  всіх осіб, які  проживали на вулиці, де розташований спірний будинок. Покази свідків поділились навпіл – одні стверджували, що позивачка  особисто будувала та наймала робочих для   улаштування фундаменту та повного будівництва  будинку, а інша частина стверджувала, що під час   весілля гості   були розміщені  в готовому будинку, у  кожного були свої аргументи і доводи. Справа була досить складна  та суперечлива щодо доказової бази, в тому числі і щодо документального оформлення  будівництва, але  вона була розглянута, будинок був поділений, рішення набрало законної сили.

Проте на  підсумковій  річній  нараді в обласному (на той час)   суді мені як  судді публічно було зроблено зауваження щодо тривалого розгляду  даної справи. Мої пояснення, що справа перебувала в моєму провадженні незначний час, не були почуті. Саме тоді я відчула не зовсім справедливе відношення до роботи  судді районного суду, які розглядають найбільшу кількість справ. Як тоді, так і зараз судді районних судів залишаються на самоті із своїми проблемами.  Ці обставини   утвердили   моє   прагнення  щодо кар’єрного зростання та зміни   такого становища.

За роки   моєї роботи  в  апеляційній інстанції  я завжди намагалася більш уважно та з розумінням  ставитись  до роботи суддів районного суду, проте  відверте нехтування  вимогами закону не залишала поза увагою.

Справи,  для вирішення яких  треба пропустити всі події та факти, як то кажуть,  через себе, щоб  зрозуміти  дії учасників тих чи інших подій  та надати їм правову  оцінку, надовго залишаються у твоїй свідомості.    Це справи, які стосуються життєвих обставин:  визнання права на спадкове майно, коли про спадкодавця спадкоємці (хоча і не завжди є такими)   згадують лише після смерті, не приділяючи йому за життя  належної уваги; житлові спори, коли  учасники справи усілякими способами намагаються довести своє право на проживання  в спірному житловому приміщенні як член сім’ї, подружжя  наймача цього приміщення, хоча виявляється, що короткочасне проживання було обумовлено договором піднайму житла. Мали місце пред’явлення позовів різними особами, які намагалися довести факт  спільного проживання однією сім’єю із спадкодавцем, який є власником житла,   в один і той же період.  На жаль, в таких справах проявляються   не найкращі людські якості.

Багато цікавих справ  щодо  витребування земельних ділянок, що  виділялися      компетентними органами на підставі відповідних рішень, які виявлялися такими, що не відповідають вимогам закону та в непоодиноких випадках не відповідали  і  компетенції того чи іншого органу, в той час, як земельні ділянки перейшли  у власність  іншим особам.

Можна наводити  безліч  справ, які  на перший погляд не є гучними і  взагалі не  важливими, але мають   дуже велике значення для конкретної людини. Тому  відношення до всіх справ має бути  однакове, з додержанням всіх принципів судового процесу, верховенства права, законності  та  справедливості.

Чи відчували Ви колись професійне вигорання?

Можу зазначити, що  дійсно  професія судді  є дуже виснажливою, оскільки        має постійний  негативний емоційний та психічний вплив через  велике  щоденне  навантаження на нервову систему.  Суддя   розглядає велику кількість  справ, постійно усвідомлюючи необхідність  дотримання встановлених  часових меж їх розгляду,  відповідальність за прийняті рішення,  потерпає від не завжди обґрунтованої критики, відчуває невпевненість  від постійного  реформування судової системи, але попри все це  судді  необхідно завжди зберігати спокій, бути психологічно стійким, толерантним та мати витримку.

Такі умови роботи мене загартували, і будь-які прояви   втоми я намагаюся своєчасно  усунути. Якщо   відчуваю,  що  потрібен відпочинок,  обов’язково    беру  хоча б короткотривалу відпустку, під час якої   добре    побути разом із сім’єю, або ж наодинці, одним словом, перезавантажитись.  І це спрацьовує,   через деякий час  з’являються нові сили,  ти вже сумуєш за звичною для тебе справою, а тому   виходиш на роботу   з бажанням рухатись  далі, з бажанням вдосконалювати себе та зробити  свою роботу ще  краще.

Що Вам найбільше подобається в професії судді  та що вважаєте найбільш небезпечним?

          Професія судді   є  надзвичайно  складною, тому  всім, хто прагне   найти себе в цій професії,  я би радила дуже ретельно все зважити і подумати. Як суддя  я   завжди  пишалася своєю незалежністю, бо саме розуміння того, що  є закон і твоє  усвідомлення  обставин справи, яке ґрунтується на власній оцінці доказів, та прагнення  справедливості  – це надихає  та дає сили для розгляду  справ будь-якої  складнощі. Мені не соромно ні за одне  своє  рішення, хоча, звісно, були помилки, від яких  ніхто не застрахований, проте я завжди робила висновки та рухалась далі.

Тому незалежність, а також незмінність  судді – це те, що найбільше   подобається мені в  професії судді, оскільки дає можливість самореалізації та самоствердження як особистості, але і покладає дуже великий тягар відповідальності.  А небезпечним є – необхідність ні за яких обставин не схибити  та  не   порушити відданість незалежності, законності та справедливості.

Як працюють суди Миколаївщини під час війни?

Миколаївщина  в перші дні війни  фактично опинилася в безпосередній близькості до бойових дій,  частина її була окупована,  м. Миколаїв та  частина  районів в області перебували під  тривалими  щоденними обстрілами. Наразі ситуація певним чином покращилася, але деякі райони обстрілюють і зараз.

Так, Снігурівський районний суд  з початку бойових дій    працював  в умовах швидко рухливої лінії фронту під обстрілами  та вибухами.  Колектив суду тримався до останнього.  Коли вже було зрозуміло, що окупація є неминучою,  голова суду  оперативно прийняла  рішення щодо здійснення евакуаційних заходів  та  вимушеного залишення  робочих  місць.

Березнігуватський районний суд    тривалий час працював  під постійними обстрілами, внаслідок чого   приміщення суду зазнало пошкоджень, продовження роботи суду  було небезпечним  для суддів та працівників.  В квітні  місяці    минулого року  робота Снігурівського та Березнігуватсьго судів припинена, судді відряджені на роботу в інші суди України, підсудність справ змінена.

В  складних умовах  практично під постійними обстрілами   тривалий час   працював Баштанський  районний суд.  Приміщення суду  було частково пошкоджено,   суд припиняв  роботу на декілька днів  і після   усунення  руйнувань  поновив    свою роботу.

Внаслідок  війни   зазнали пошкодження   приміщення Снігурівського, Баштанського, Березнегуватського, Жовтневого  районних  судів. Корабельний, Заводський,  Ленінський  та Центральний районні суду м. Миколаєва не в значній мірі проте також неодноразово зазнали пошкоджень.  Суди своєчасно реагували на зміну  обстановки, її небезпечність,  оперативно усували  пошкодження   та  продовжували свою роботу.

Апеляційний суд  також  весь час  воєнного  стану не припиняв своєї роботи. Під час реальної небезпеки для  працівників суду   та відвідувачів суду було прийнято рішення щодо припинення розгляду справ в відкритих судових засіданнях. Проте канцелярія суду працювала,  апеляційні скарги  та інша вхідна кореспонденція реєструвалися, на інформаційні запити надавались відповіді,  справи розглядались в спрощеному провадженні без виклику сторін, повністю було забезпечено розгляд невідкладних кримінальних проваджень. З травня  справи, як цивільні так і кримінальні,  розглядаються у відкритих судових засіданнях з викликом  учасників справи, з дотриманням вимог безпеки   та  перебуванням працівників суду та   відвідувачів суду   під час оголошення тривоги в укритті. Приміщення апеляційного суду від обстрілів двічі зазнавало ушкоджень, які коштом самих суддів були оперативно усунуті.

Таким чином, незважаючи  на надзвичайно складні умови, постійні обстріли та бомбардування, на Миколаївщині   повністю  була забезпечена безперебійна робота як районних  судів, так і апеляційного суду.

Які переваги та недоліки Електронного суду, чи потрібні якісь зміни в цій сфері?

          Процес запровадження   проекту Електронного суду  триває в Україні з 2013 року, але він не   завершений до цього часу.  За допомогою   Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи передбачено  обмін документами в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

На жаль, ця система має чимало технічних  недоліків, які  ускладнюють процес. Наприклад, під час фіксування судового засідання в електронній системі режиму відеоконференції  секретар судового засідання   не може швидко внести  в журнал судового засідання необхідну інформацію у справі, як-то: суть позову, номер справи, найменування сторін   шляхом її копіювання   із іншої системи документообігу по причині відсутності інтеграції цих двох систем, тому  секретар вводить кожного разу вказані дані  вручну, що затримує розгляд справ.        Крім того, низька якість зв’язку  під час   розгляду справ за допомогою відеоконференції ускладнює  розуміння   пояснень   учасників процесу.

Електронні модулі з якими взаємодіє  ЄСІТС    потребують удосконалення, деякі  тривалий час знаходяться в  розробці. Так,  Єдиний державний реєстр судових рішень працює за старою версією, яка  функціонує  дуже повільно, Централізований автоматизований розподіл справ відповідно до концепції побудови ЄСІТС не введений в експлуатацію, хоча проходив тестування, в тому числі і в Миколаївському апеляційному суді. Наразі діє локальна система авторозподілу справ.

Вважаю, що розвитку вказаної електронної системи  не приділялося  належного значення, тому  її запровадження відбувалося  дуже повільно.  Наразі, під час   епідеміологічних обмежень та під час  воєнного стану,  переваги  Електронного суду очевидні, разом з цим виникла  гостра необхідність його розвитку і вдосконалення. Чимало  справ у вказані періоди судами розглядалися саме за допомогою  відеоконференцзв’язку,  документи подавались через електронні кабінети. Проте,  в цілому   системою  учасники справи користуються ще не в достатньому обсязі.

Вважаю, що для державних установ, органів місцевого самоврядування,  юридичних осіб використання електронних судових сервісів мають бути обов’язковими. Перехід  на повноцінне використання  електронних систем судочинства має на меті зменшення  фінансових витрат на  підтримку паперового документообігу,  додасть оперативності документообігу,  повідомленню сторін про час та місце розгляду справи  та,  головне,    у період дії воєнного стану  убезпечить  учасників   справи  від  загроз, які  можуть виникнути під час  прибуття до суду та перебування в суді.

Актуальним є питання дистанційного правосуддя. Маємо велику надію, що  і в цьому напрямку будуть мати місце відповідні технічні зрушення та  зміни до законодавства.

Вважаю, вкрай важливим  є подальший   розвиток та  підвищення якості електронного судочинства з запровадженням  новітніх інноваційних технологій, переваги та необхідність  яких всі відчули під час війни.

Які реформи  першочергово  необхідні судовій системі Україні? Чи варто брати за орієнтир  закордонний досвід?

Указом Президента  від 11 червня 2021 року   затверджено Стратегію розвитку системи  правосуддя та конституційного   судочинства на 2021-2023 роки, якою визначено основні засади та напрями подальшого  розвитку  та функціонування  системи правосуддя  з урахуванням  міжнародних стандартів та практик.

Однією з цілей Стратегії є зміцнення незалежності судової влади та її підзвітності суспільству. Зокрема, формування  Вищої ради правосуддя за результатами відкритого конкурсу, проведеного за участю міжнародних експертів та відновлення роботи цього органу.

Одночасно    запроваджено аналогічну  процедуру формування  складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів.      Відновлення  роботи  комісії є вкрай важливим, оскільки це   відкриє шлях для формування  суддівського корпусу та  подолання  кадрової проблеми в судах,  яка, як відомо, наразі є дуже чутливою для судової системи та суспільства.  Так, у Миколаївському апеляційному суді в кримінальній палаті  замість двадцяти суддів, які працювали раніше,  працює лише три судді.  Ці судді працюють дуже тривалий час  з    надмірним навантаженням,   фактично на межі людських можливостей і така ситуація   підлягає якнайскорішому вирішенню.

Вважаю, що процедура   добору  на посаду судді є занадто   ускладненою  та досить тривалою в часі, тому   потребує  спрощення  шляхом виключення  та скорочення певних її етапів, а також запровадження  автоматизованих механізмів   перевірки письмових завдань, з метою повного виключення можливого впливу  суб’єктивного фактору на цей процес. В той же час заповнення суддівських вакансій  має  відбуватися з дотриманням принципу, відповідно до якого кількість не має замінити якість.

Важливим є питання  удосконалення законодавства щодо  підвищення заробітної плати  працівникам суду, яка має бути визначена спеціальним законом, при цьому додаткові чинники  заробітної плати, які  залежать від наявності фінансування, мають бути мінімізовані. В законі також слід визначити статус працівника суду як  окремої категорії  держслужбовця.

Проведення в державі адміністративної реформи вимагає  реформування мережі районних судів   шляхом її оптимізації  та приведення до відповідності з  адміністративним поділом в державі за принципом «один район – один суд, одне місто – один суд».  Вважаю, що саме  такий підхід дасть можливість  зберегти на  достатньому рівні логістичні можливості, забезпечити громадянам доступ до правосуддя, покращення якого є одним з напрямів затвердженої Стратегії розвитку системи правосуддя, а також  зменшити бюджетне навантаження.

Також з метою розвантаження загальних судів та прискорення вирішення окремої категорії  нескладних справ вважаю необхідним розвивати  системи медіації та   опрацювання  питання щодо можливості  запровадження інституту мирового судді.

Вважаю, що вжиття таких невідкладних заходів  забезпечить  позитивні зрушення у функціонуванні системи правосуддя.

Використання європейського досвіду  в запровадженні реформаторських процесів щодо удосконалення законодавства та його імплементації в національне законодавче поле є дуже важливим, оскільки загальні стандарти  правосуддя вже  напрацьовані в світі, їх  не потрібно вигадувати. Проте в питаннях   структурних змін в судоустрої ми маємо вивчати  досвід  інших країн та  запроваджувати в Україні його лише в тій частині, яка відповідає нашому державному устрою та можливостям держави.

Сподіваюсь, що найближчим часом реформи будуть  завершені  та   судова система  буде працювати в  звичайному режимі, оскільки  судові рішення мають прийматися в тиші та спокої.