Cуспільство повинно пам’ятати, що адвокати потрібні кожному…

Білоголовий Ян

Адвокат, член Комітету з аграрного та земельного права НААУ

Ви маєте освіту не лише юридичну, а й економічну. Ці знання вплинули на Вашу спеціалізацію в галузях права?

— У 2001 році я закінчив навчання у Дніпродзержинському державному технічному університеті,  отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Облік і аудит» та здобув кваліфікацію економіста з обліку і аудиту. Протягом 2002-2008 років працював у банківській сфері, завдяки чому набув досвід роботи з пластиковими картами, кредитними операціями,  іпотекою та заставою й іншими банківськими операціями.

З цими питаннями дуже часто звертаються клієнти, а коли ти розумієш зсередини, як працює система, простіше вибудовувати захист.

Бухгалтерська освіта не раз ставала у нагоді в юридичній професії. Наприклад, завдяки отриманим знанням про первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку і набутому бухгалтерському досвіду мені вдалось  у 2019 році виграти справу на 23 мільйони гривень. У процесі було доведено, що без існування актів, якими повинні підтверджуватись надані послуги, не може існувати зобов’язань по сплаті за послуги, які не надавались. Звичайно, клієнт запитав про тактику і яким чином вона вибудовувалась. Мені згадався вислів наших викладачів: «Все вам може і не знадобиться, але про первинні документи будете згадувати завжди». Так воно і склалось.

 

Зараз Ви і сам викладач. Чим подобається така діяльність?

— Назву декілька причин, через які мені подобається викладання.

По-перше, студентське життя дуже надихає. Ти нібито повертаєшся у ті часи, у часи свого студентства і проживаєш ці події знову.

По-друге, взаємодія зі студентами створює певну атмосферу, коли твої знання дуже потрібні тим, хто хоче розпочати майбутню професійну кар’єру, і вони в буквальному сенсі «виривають» їх з тебе. З деякими студентами зав’язуються дружні стосунки і з часом ти вже стаєш для них наставником, а згодом, в майбутньому, вони стають твоїми колегами.

По-третє, дуже часто отримую відгуки від студентів, що досвід, який було передано на практичних заняттях, не пройшов дарма. Наприклад, розроблений мною «скелет договору» згадується студентам під час проходження співбесід, завдяки цьому студентам дуже легко скласти базовий договір.

По-четверте, завжди з теплотою згадую студентів Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, для яких два місяці поспіль по суботах проводив практичний курс за основними напрямками права. Розуміючи, що це вихідний день, очікував не більше 10-20 студентів, але все одно йшов на лекцію. Проте, яким же приємним виявився той факт, що після першого заняття курс почало відвідувати близько 35-40 студентів, а умовний залік здавали вже 45-50 осіб.

Колега, яка допомагала мені приймати залік, але не була присутня під час викладання матеріалу, відмітила високий рівень розуміння питань та цікаві й обгрунтовані відповіді майбутніх правників.

По-п’яте, зараз я є наставником у п’ятьох студентів, які отримують мою щоденну  підтримку. Наприклад, їх цікавить, як правильно скласти документи до суду, як вирахувати судовий збір, до якого органу звернутись із запитом, як оскаржити неправомірні дії, як вибудувати стратегію взаємодії із правоохоронними органами та інше.

Знаю, що не кожен фахівець готовий витрачати час, якого, будемо казати чесно, іноді і немає, але я завжди вважав і вважатиму, що талановитій молоді треба допомагати. Пригадаю, коли отримував вищу освіту, у мене не було можливості порадитись із кимось, хто мав достатній досвід у сфері права, тому особисто я завжди відкритий для студентів.

 

Судячи з фото на Фейсбуці, Ви підтримуєте теплі, дружні стосунки з багатьма колегами-адвокатами. А як же конкуренція?

— Завжди кажу, що конкуренція – це добре. Будь-яка ситуація, навіть яка нам не дуже подобається, це виключно плюс у нашому житті, бо надає великий досвід і безцінні знання. Тому ми часто з колегами зустрічаємось за філіжанкою кави та обговорюємо кейси, в яких брали участь. Звичайно ж, дотримуючись адвокатської таємниці та правил адвокатської етики.

Наприклад, після зустрічі з колегою, який мав на той час більше досвіду з приводу звільнення майна з-під арешту, мені вдалося звільнити автомобіль Rolls-Royce Phantom, право власності на який було незаконно обмежено. До цього колегам не вдавалось вирішити проблему власника автомобіля.

 

Який імідж професії адвоката зараз в Україні? Чи доводилося Вам стикатися з неприязним ставленням клієнтів до інституту адвокатури?

— Питання іміджу адвоката існує ще з часів виникнення цієї професії, оскільки людина, яка потребує правової допомоги або захисту, хотіла б отримати послуги професіонала з гарною репутацією.

На жаль, зараз часто адвокатів намагаються ототожнювати з клієнтами, навішуючи ярлики, що прямо заборонено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», і не розуміючи, що адвокат виконує лише свою роботу.

Іноді чуєш таку фразу: «Адвокати готові захищати будь-кого, навить вбивцю». Частина цієї фрази є дійсно правдою, тому що адвокат, як наприклад і лікар, робить свою справу: надає правову допомогу особі, яка до нього звернулась, без з’ясування «погана» це людина, чи «добра». А вже саме суд, на підставі зібраних доказів, вирішує, чи винна особа у тому, в чому її звинувачують.

Як пам’ятаємо з Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Більш того, ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Сучасне суспільство повинно пам’ятати, що адвокати у цьому житті потрібні кожному. Сьогодні важко рухатись по життю без якісної правової допомоги, тому потрібно мати повагу до цієї професії і завжди володіти телефонним номером адвоката, якому довіряєш. За кордоном, перебуваючи у відрядженні, довелось навіть побачити у одного чоловіка татуювання з номером адвоката.

 

Що можете сказати про нашу систему БПД?

— Система безоплатної вторинної правової допомоги – це важлива гарантія забезпечення права на правовий захист, а іноді просто єдиний шанс для тих, хто не має можливості сплачувати послуги адвоката. Водночас, для тих, хто після отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю робить перші кроки, БПД є реальним механізмом набуття практичного досвіду, та гартування професійного характеру.

 

Як економіст порадьте, чи рентабельно зараз відкривати юридичну компанію, а чи краще здійснювати самостійну адвокатську практику?

— Перш за все, потрібно зробити для себе реальний прогноз клієнтів, яким пропонується надавати правову допомогу, визначитись зі всіма надходженнями та витратами.

На мою думку, адвокату-початківцю, який не напрацював клієнтську базу, краще розпочинати самостійну адвокатську практику у формі самозайнятої особи (ПДФО 18%, військовий збір 1,5% та ЄСВ) або адвокатського бюро (3% або 5% для 3-ї групи залежно від того, чи така організація буде зареєстрована як платник ПДВ, та при виведенні дивідендів 9% ПДФО і військовий збір 1,5%).

У разі, коли адвокат має багато клієнтів та бажає організувати свою діяльність разом з іншими колегами, які готові стати партнерами, доцільно надавати правову допомогу у формі адвокатського об’єднання.

 

Як вплинув карантин (особливо навесні) на режим Вашої роботи?

— Завдяки карантину не тільки адвокати, а й інші суб’єкти, що надають будь-які послуги, вимушені були значно збільшити обсяг послуг в онлайні. Якщо раніше адвокатам для першої консультації доводилось зустрічатись з клієнтом особисто, то карантин примусив «зустрічатись» в режимі відеоконференції через Skype, Zoom, Webex Meet тощо.

Особисто у мене кількість відеозустрічей збільшилась з 10% до 60-70%. Іноді, консультації надаються навіть на березі моря під час відпустки. Якщо ситуація термінова, завжди йду назустріч клієнтам.

 

Взагалі, як з точки зору Конституції та духу закону оцінити карантинні обмеження?

— 28 серпня 2020 року Конституційний Суд України ухвалив Рішення № 10-р/2020 у справі щодо законності карантину та наголосив, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом – актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні; встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить Конституції України.

Цього і слід було очікувати, коли Кабінет Міністрів України у швидкісному режимі вводив обмеження прав. Навіть коли життя людей знаходиться під загрозою (а обмеження були покликані запобігти одночасному спалаху хвороби та перевантаженню українських лікарень), така заборона повинна бути розумною та доцільною.

Наприклад, мені не було зрозуміло чим загрожувало відвідування парків з дотриманням дистанції або біг наодинці у скверах. Вважаю, що така заборона була надмірним інструментом.

 

Поговоримо про земельну реформу, адже Ви спеціалізуєтеся і на земельному праві. Чи готова Україна до відкриття ринку землі?

— Закон України «Про угоди щодо відчуження земельної частки (паю)» 2001 року було спрямовано на забезпечення реалізації вимог статей 13 та 14 Конституції України щодо гарантій прав власності на землю. Закон встановлював, що, до врегулювання порядку реалізації прав громадян і юридичних осіб на земельну частку (пай) Земельним кодексом України, власники земельних часток (паїв) тимчасово не можуть укладати угоди щодо купівлі-продажу, дарування земельної частки (паю) або іншим способом відчужувати зазначені частки (паї), крім передачі їх у спадщину та при викупі земельних ділянок для державних і громадських потреб.

У подальшому мораторій на землю, встановлений Перехідними положеннями Земельного кодесу України, визначив не тільки строк заборони (до 01 січня 2005 року), а й поширив її як на земельні частки (паї), так і на земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва. Як виключення, дозволялось здійснювати міну таких ділянок, успадковувати їх та вилучати для суспільних потреб.

Введений як тимчасова міра у 2001 році, мораторій продовжувався багато разів у 2004, 2006, 2008, 2010, 2011, 2015 – 2019 роках, і діє на сьогодні до 01 липня 2021 року.

Тобто, більше 20 років існувала проблема доцільності продажу земельних ділянок. Жодна влада не спромоглась вирішити просте питання: які умови продажу запровадити та кому дозволити придбавати.

Перед прийняттям Закону № 552-ІX про ринок землі я висловлював свою думку у статтях та у групі «Земельне право (Україна)» на Фейсбуці, яку постійно відвідують як народні депутати, так і представники державних органів влади. І багато моїх пропозицій було враховано у Законі.

Наприклад, з метою уникнення  масового придбання земельних ділянок певними особами було враховано обмеження для фізичних осіб не більше 100 га в одні руки з обов’язковою перевіркою походження коштів.

Проте, юридичним особам все ж таки дозволили придбавати в обсязі до 10 000 га. Хоча й мова йдеться про українських громадян — засновників чи учасників, але проконтролювати реальних бенефіціарів неможливо. На мій погляд, юридичні особи повинні мати обмеження в 1000 га на одну особу.

 

Варто боятися земельного рейдерства?

— Приблизно до 2008-2010 років вільної землі вистачало у сільській місцевості, її можна було використовувати без зайвих проблем. До того ж, було багато земель колишніх КСП, які були без конкретного статусу. Таку землю формально орендували у сільських рад, не завжди офіційно сплачуючи за її використання.

Зараз, якщо проїхатись селами, можна побачити, що майже не залишилось вільної землі, оскільки продовольча  сфера захоплює світові ринки. Вартість основних культур постійно  впливає на ціну контракту, за якими великі компанії здійснюють поставку сільськогосподарської продукції на зовнішні ринки. Попит на продукти активізує попит на отримання земельних ділянок. А оскільки земля є тим українським ресурсом, якого більше не стає, то майже кожного місяця у новинах ми можемо бачити озброєних людей, які намагаються рейдернути невеликі аграрні підприємства. Як правило, за декілька тижнів до збирання врожаю рейдери активізуються більш особливо.

Не думаю, що кількість нападів зменшиться. І на мою думку, також цьому буде сприяти перехід від паперових документів з печаткою до електронних, які певним чином зникають у реєстрах.

Для того, щоб власник чи користувач землі не боявся аграрного рейдерства, відповідальність за це повинна бути реальною, а не просто записаною на папері.

 

Після відкриття ринку землі можна прогнозувати збільшення судових справ у земельній сфері? 

— Звичайно, тому що ринок тільки почне працювати, будуть допускатися помилки, робитися намагання обійти певні запобіжники.

Наприклад, якщо земельна ділянка орендується, то перед її продажем власник зобов’язаний запропонувати орендарю придбати таку ділянку за певну ціну, оскільки законодавство надає першочергове право придбання особі, що її використовує. У подальшому, якщо орендар відмовився придбати, власник землі не може продати іншій особі за значно нижчою вартістю, оскільки орендар може оспорити такий правочин. У такому разі власник землі повинен знову запропонувати орендарю нижчу ціну, а у разі відмови має право продати за цю (нижчу ціну) іншій особі.

 

Вам подобається виступати в судових процесах?

— Звичайно, я віддав судовим процесам більше 11 років. За цей період брав участь прямо чи готуючи процесуальні документи у більше 1250 справах, з яких майже 1100 було виграно.

Якщо охарактеризувати суд з точку зору гри, то це шахи, в яких іноді потрібно жертвувати значною фігурою, щоб отримати перемогу в цілому. І не завжди поразка у справі – це погано. Іноді факт, який встановлено у одній справі, використовується як переможний у іншій. Потрібно лише оцінити, що клієнт втрачає.

Перший особистий судовий досвід був у позові проти мене. Я не був знайомий з юриспруденцією, а тому звернувся до юриста, який взяв у мене кошти та написав  відзив на 15 аркушах дрібним шрифтом. Прийшовши до суду я вважав себе непереможним героєм. І коли суддя штовхнула це «творіння» аж на край столу та запитала мене по суті, було дуже соромно, а справу програно. Після цього я захотів у майбутньому стати юристом, що втілилось у 2009 році.

Також у 2015 році мені довелось бути народним засідателем. Набутий досвід дозволив мені зрозуміти, як  мислить суддя, як потрібно викласти позовну заяву, щоб вона були сприйнята, на чому потрібно акцентувати увагу.

Тому зараз я навчаю молоде покоління юристів стислому та лаконічному викладу процесуальних матеріалів.

 

Успішний адвокат – який він? 

— Якщо зайняття юриспруденцією не викликає задоволення, на мій погляд, потрібно шукати себе у чомусь іншому. Наприклад, одного разу я познайомився з власником кафе у сільській місцевості на Черкащині, який під час розмови сказав, що декілька років займався адвокатською діяльністю, але справжнє задоволення отримав лише під час приготування їжі. До речі, біля його кафе завжди зупиняється багато автівок.

Проте, як звернув увагу один з моїх колег, «якщо ти сів у цeй болід, він не повинен більше зупинятись, а ти маєш бути завжди чемпіоном».

Звичайно, що більшість оцінює успішність адвоката по дорогому костюму, автівці чи офісу. Проте, на мій погляд, успішність вимірюється повагою з боку суспільства та тим, який слід ти залишиш після себе.

Багато адвокатів зачитуються відомими усім промовами Федора  Никифоровича Плевако чи Анатолія Федоровича Коні, які досягнули значного успіху завдяки наполегливості, ораторському мистецтву та вмінню заручитись підтримкою публіки. І через багато років саме вони є прикладом успішності.