Бізнесу не варто розраховувати на легке отримання пільгового кредитування

Вдовичен Олег

адвокат, керуючий партнер адвокатського об’єднання «Вдовичен та партнери»

Попри те, що карантин в Україні продовжено до 22 травня, уряд знімає деякі обмеження для бізнесу вже з 12 травня. Втім, протести підприємців тривають, висунуто перелік вимог, бізнес очікує від  уряду реальної підтримки. Наскільки обґрунтовані бажання малого та середнього бізнесу в умовах карантину і чи зможуть вони бути реалізовані, розповів адвокат, керуючий партнер адвокатського об’єднання «Вдовичен та партнери» Олег Вдовичен.

 

Деякі підприємці на знак протесту заявили, що будуть працювати навіть попри карантин. Чим це їм загрожує?

– Соціально-відповідальний бізнес має розуміти як моральну, так і правову відповідальність за недотримання карантинних обмежень.

Зокрема, моральна відповідальність – за ймовірні захворювання чи навіть смертність споживачів у разі нехтування карантинними обмеженнями.

Хотілося б нагадати також, що адміністративну відповідальність за порушення карантинних умов у виді штрафу від 17 000 до 34 000 грн (а для посадових осіб – від 34 000 до 170 000 грн) ніхто не скасовував. Працівники поліції можуть хоч щодня складати щодо порушників умов карантину адміністративні протоколи.

Існує й кримінальна відповідальність за порушення карантинних умов, якщо це спричинило або завідомо могло спричинити поширення інфекційних захворювань (штраф від 17 000 до 51 000 грн або арешт до 6 місяців, чи обмеження волі до 3 років, чи позбавлення волі до 3 років). А якщо порушення карантинних умов призведе до смерті чи інших тяжких наслідків, то відповідальність буде ще суворішою – від 5 до 8 років позбавлення волі.

Крім іншого, на час карантину малий і середній бізнес має ризик (у разі порушення карантинних умов щодо реалізації товарів, робіт, послуг) отримати штрафи від органів Держспоживслужби відповідно до статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» та інших підзаконних актів.

Тому радив би представникам малого та середнього бізнесу бути, в першу чергу, соціально відповідальними, адже санкції, які можуть бути застосовані до порушників, будуть значно більшими за гіпотетично можливий прибуток.

 

Бізнес вимагає на законодавчому рівні скасувати податки для тих, кому було заборонено вести підприємницьку діяльність в період карантину, – це адекватна вимога?

– У Держбюджеті-2020 податкові надходження за рік становлять 89, 41%, зокрема надходження від ПДФО 13,33 %. У свою чергу, в бюджеті  м. Києва податки – це 81,31%  усіх доходів, зокрема ПДФО – 55,35 %, податок на майно – 15,30 % , єдиний податок – 14,65 % . Це ті планові цифри, на яких базуються витратні частини бюджетів. Будь-яке звільнення від податків означає зменшення як дохідної, так і витратної частин.

Отже, якщо говорити про бізнес, який не працював у період карантину, то більш слушним буде запропонувати законодавцю не звільнити бізнес від усіх податків, а відстрочити до кінця року сплату «основних» загальнодержавних податків (податок на прибуток, ПДВ, ПДФО) без застосування штрафних санкцій та пені.

Стосовно ж місцевих податків, питання встановлення яких згідно з нормами ПКУ знаходиться у віданні органів місцевого самоврядування,  варто звільнити платників  єдиного податку 1 групи та 2 групи, діяльність яких була заборонена, до кінця року від сплати такого податку, а також зменшити ставки податку на майно.

 

Чи можливо на сьогодні запровадити мораторій на перевірки бізнесу до проведення реформи контролюючих органів?

– Реформа контролюючих органів в нашій державі – це перманентний процес, який триває  останні 30 років. Реформувати можливо роками, але нова назва державного органу не означає, що змінюється сутність його роботи. Запровадження мораторію на перевірки бізнесу до проведення реформи контролюючих органів носить «віртуальний» та «нереальний» характер, а отже є недоцільним.

Проблема перевірок бізнесу – це питання неправомірного тиску на бізнес, корупційних правопорушень та фактичної юридичної безвідповідальності посадовців. Якщо забезпечити дію принципу, згідно якого планові перевірки проводяться  в залежності від ступеня ризику представника бізнесу, а державний службовець притягається до юридичної, зокрема, кримінальної відповідальності за прийняття незаконного рішення про проведення будь-якої перевірки, а також вчинення неправомірних дій під час такої перевірки, – то ініціатива запровадження мораторію на проведення перевірок відпаде сама собою.

 

Однією з найважливіших є вимога терміново скасувати фіскалізацію мікропідприємництва і «кешбек», запроваджений нормами законів № 128-ХІ та 129-ХІ – чи підтримуєте Ви цю пропозицію?

– Безумовно, підтримую, оскільки вказані норми законів №128-ХІ та № 129-ХІ є не на часі. Фактичні наслідки, передбачені даними законами, – витрати для бізнесу на адміністрування  процесів застосування РРО, обслуговування відповідного програмного забезпечення, яке призначене для РРО, а також запровадження  механізму «кешбек», що може бути використано у протиправних цілях, зокрема представниками державних органів, не «оздоровлять» фінансово-господарську діяльність малого та середнього бізнесу, який наразі у більшості знаходиться у кризовому стані, та навпаки, може призвести до делегалізації його діяльності.

 

Найбажаніше, але, враховуючи сьогоднішні реалії, найутопічніше бажання    запровадити пільгове кредитування для мікробізнесу з однозначними, простими і чіткими умовами видачі…

– Це питання є складним та неоднозначним. Фактично, пільгове кредитування означає, що або держава має видати кошти з державного бюджету для кредитування мікробізнесу під низький або взагалі «нульовий» відсоток, або держава запропонує приватним комерційним банкам програму кредитування бізнесу під низький відсоток, а банкам компенсуватиме різницю між звичайним розміром відсоткової ставки кредиту та пільговим. Може бути і третій варіант, коли держава зобов’яже банки видавати пільгові кредити без будь-якої компенсації. Але, на нашу думку, такі ініціативи будуть незаконними.

В будь-якому із цих варіантів необхідні кошти. Якщо вони є в бюджеті, для початку реалізації програми буде достатньо лише одного рішення Кабміну. Якщо ж кошти відсутні, потрібно шукати джерела фінансування та вносити зміни до державного бюджету України, які приймаються виключно парламентом за суворо виписаною процедурою з проходженням документу погоджень спочатку в профільних міністерствах, потім в профільних комітетах ВРУ.

Не менш важливим фактором є питання умов видачі пільгових кредитів. Оскільки, на нашу думку, таке кредитування неможливе без державної підтримки та залучення державних коштів, контроль за видачею кредитних коштів також має бути відповідний. У першу чергу, банки повинні перевіряти усі операції на наявність ознак шахрайства, гарантування зобов’язань по поверненню кредиту (іпотека, застава тощо).

Цілком очевидно, що отримувачів кредитів зобов’яжуть документально підтверджувати джерела витрачання кредитних коштів. А враховуючи, що мікробізнес звик працювати у формі ФОП на єдиному податку, дана категорія бізнесу в більшості випадків не звикла до такого документування.

Тому в сучасних умовах пільгові програми кредитування мікробізнесу повинні бути, але не варто розраховувати на прості та легкі умови їх отримання.