субота, 24 серпня 2019
  • Київ 16:32
  • Нью-Йорк 9:32
  • Лондон 14:32
  • Токіо 22:32
  • Москва 16:32

Кіт
Христина

адвокатка, к.ю.н., голова Асоціації жінок-юристок України «ЮрФем»
Дата народження: 30.07.1988

– Христино, як виникла ідея створити Асоціацію жінок-юристок України?

– Асоціація жінок-юристок України «ЮрФем» була офіційно зареєстрована 26 вересня 2017 року. Сама ідея виникла значно раніше. Пам’ятаю, переглядала свої плани на 2015-2017 роки, і у розділі блокноту «Ідеї, які потрібно реалізувати» я зазначала – створити Асоціацію жінок-юристок України. І у 2017 році ми разом із моїми подругами, колегами-юристками Галиною Федькович, Ларисою Денисенко, Роксоланою Поцюрко, Яриною Журбою, Барбарою Калюжною та Наталією Мелян реалізували цю мрію.

Я є юристкою, адвокаткою, яка починала свій професійний шлях із правозахисту, а саме захисту прав жінок. Ще будучи студенткою 2-го курсу (2007 рік), а навчалась я на юридичному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка, я знайшла у м. Львові громадську організацію «Жіночі перспективи», яка надає допомогу жінкам, що постраждали від домашнього насильства. Спершу я була волонтеркою-юристкою у цій організації, а згодом і почала працювати юристкою, адвокаткою та разом із колегами допомагати жінкам, постраждалим від домашнього насильства.

З того часу я часто відчувала себе чужою у юридичному середовищі, адже практично ніхто з моїх колег не розумів, що таке права жінок, чому я про це говорю. «Яке домашнє насильство?» – часто запитували мене колеги. «А що, у нас є антидискримінаційне законодавство?», «Справи про гендерну дискримінацію – це про що?».

Ці та багато інших питань звучали із вуст моїх колег, юристів, адвокатів, суддів, працівників поліції тощо. І я часто задумувалася над тим, а як у інших країнах юридична спільнота працює із темою захисту прав жінок, забезпечення гендерної дискримінації тощо.

Моя колега Галина Федькович, з якою я працювала тривалий час, неодноразово розповідала мені про роботу асоціацій жінок-юристок в Америці, європейських країнах, ми разом з нею слідкували за їх діяльністю і за тим, як подібні Асоціації впливають на зміну професійного середовища, правової системи, сферу захисту прав жінок.

Тож хто, як не ми, мали створити таку організацію в України і об’єднати юристок навколо питань захисту прав жінок, підвищення видимості жінок в юридичній професії та спільного професійного зростання.

– Яка основна мета діяльності ЮрФем? Чи є подібні організації в інших країнах?

– Ми формуємо гендерно-чутливе, недискримінаційне професійне середовище.  Це відбувається шляхом здійснення діяльності у різних напрямках, а саме створення умов та можливостей для професійного росту та підтримки жінок-юристок, підвищення видимості жінок у юридичному середовищі, а також проведення різноманітних навчальних, адвокаційних заходів щодо захисту прав жінок загалом.

Подібні організації існують у багатьох країнах уже давно. Наприклад, в Америці є  асоціації жінок-юристок, які створені та працюють у багатьох штатах починаючи з 1899 року, є Асоціація жінок-юристок Північної Австралії, Європейська Асоціація жінок-юристок, яка офіційно зареєстрована у Бельгії та об’єднує асоціації жінок-юристок усієї Європи.

Наші асоціації об’єднує те, що ми є та прагнемо бути потужними осередками голосів жінок, зокрема і жінок-юристок. Ми прагнемо впливати на політику та суспільство загалом в частині забезпечення гендерної рівності, проводимо адвокаційні кампанії щодо захисту прав жінок та підтримуємо жінок у юридичній спільноті.

– В українському юридичному середовищі панує матріархат?

– Ні, в українському юридичному середовищі, і не лише в українському, чоловіки все ще більше представлені на керівних посадах у юридичному бізнесі. За даними дослідження, яке щороку проводить «Юридична газета», у 2018 році серед керуючих партнерів юридичних фірм лише 25% жінок, велика частка жінок працює серед адміністративного персоналу юридичних фірм, їх 76%. І це не лише у юридичному бізнесі така ситуація – чим вищі посади, чим більше влади і доступу до фінансових ресурсів, тим менше на цих посадах ми можемо бачити жінок, або взагалі їх не побачити.

Хоча, кожного року, за даними Міністерства освіти України, із юридичних навчальних закладів випускається 50% чоловіків-юристів та 50% жінок-юристок. Проте, на жаль, не всі мають можливість пройти крізь усі перешкоди, з якими зіштовхуються жінки у професії.

Жінки у юридичній професії все ще зазнають гендерної дискримінації. Дискримінація має місце як під час прийому на роботу, коли відмовляють через можливість виходу в декрет, майбутнього одруження, наявність дітей тощо, так і під час свої професійної діяльності, а саме – сексуальні домагання, сексистські висловлювання, відмова у підвищенні по посаді через сімейний статус, незалежно від того, який він є (одружена чи неодружена), нижча заробітна плата порівняно з чоловіками за ту ж роботу на тих же умовах.

– Що вдалось зробити «ЮрФем» за фактично більше ніж рік роботи, які подальші плани?

– Ми провели Перший Всеукраїнський Форум юристок, який став майданчиком комунікації, обміну досвідом, актуалізації питань захисту прав жінок і пошуку шляхів вирішення проблем у доступі до правосуддя жінок із вразливих груп. Ми започаткували проведення щорічної літньої школи для студенток юристок. Ця школа є місцем де наші майбутні колеги можуть поспілкуватися із досвідченими юристками, розвинуту свої лідерські навички тощо.

Окрім того ми багато працюємо над професійним розвитком, підвищення їх рівня компетентності у питаннях захисту прав жінок, гендерної рівності та захисту прав постраждалих від гендерної дискримінації. Зараз ми працюємо над виданням Методичних рекомендацій для адвокатів щодо ідентифікації гендерної дискримінації та алгоритму надання правової допомоги. Ці методичні рекомендації розроблялись разом із адвокатами із системи безоплатної правової допомоги.

Усі ці заходи ми мали можливість провести завдяки підтримки українсько-канадського проекту «Доступна та якісна правова допомога». Зараз намагаємося залучати юридичну спільноту до підтримки таких заходів, які впливають на зміну суспільних практик, приносять практичну користь всій юридичній спільноті. Цього року ми звичайно будемо проводи 01-02 червня Другий всеукраїнський форум юристок, а також літню школу. Запрошуємо колег слідкувати за нашими анонсами та долучатися. Також зараз ми активно працює над розбудовою мережі, створення осередків у регіонах і проведення більше заходів та здійснення діяльності на місцях.

– Як реагуєте на критику вашої організації, певні «звинувачення» у фемінізмі?

– Я спокійно реагую на критику нашої організації. Це лише підтверджує те, що ми рухаємося у правильному напрямку. Щодо фемінізму, то це не звинувачення, а радше правильна ідентифікація нашої організації.

Так, ми феміністична організація. Дуже прикро, що у нашому суспільстві люди бояться слова «фемінізм». Це означає, що ми мало читаємо, мало цікавимося історією жіночого руху, завдяки якому ми зараз маємо можливість вимагати рівних прав та можливостей, маємо можливість розвиватися і працювати на рівні із чоловіками і заявляти про себе, як професіоналок.

Феміністи та феміністки – це люди, які відстоюють ідеї рівності прав та можливостей жінок і чоловіків, і я є, була та буду феміністкою, і Асоціація жінок-юристок України «ЮрФем» є феміністичною організацією.

Ми зараз працюємо над можливістю перекласти та видати в Україні книгу AnnScales «Legalfeminism: activism, lawyeringandlegaltheory». У США в юридичних школах ще з 70-х років юридична спільнота вивчає феміністичну теорію права, вплив фемінізму на розвиток законодавства тощо. Американські юристки є тими, хто активно відстоюють права жінок, говорять про гендерну рівність і таким чином впливають на зміну культури, правової системи та суспільства загалом.

Я теж дуже хочу, щоб серед наших юристок було все більше феміністок, які активно відстоюють права жінок, розуміють та ідентифікують гендерну дискримінацію тощо. І нас таких багато.

– Скептиків з моменту створення «ЮрФем» не поменшало?

– Чим більше ми будемо працювати, тим більше буде з’являтися скептиків та критиків. І це добре, адже це не дозволяє розслаблятися, стимулює думати та розвиватися.

– Чим особливі women in law, які риси відрізняють їх від чоловіків-правників в контексті професійності?

– Я дуже не люблю, коли професійність починають вимірювати приналежністю до певної статі. Стать людини, абсолютно не впливає на її здатність виконувати професійні обов’язки. У кожної та кожного з нас повинні бути можливості для розвитку, професійного росту у юриспруденції. Кожен і кожна з нас має свої особливості, різні професійні навики, різний рівень знань і це абсолютно не залежить від статі.

 – Жінкам важче побудувати успішну кар’єру в юриспруденції, ніж чоловікам?

– Так, у зв’язку з тим, що наше суспільство є патріархальним, у тому числі і юридична спільнота. Жінку сприймають як мати, доньку, дружину тощо, а аж потім як професіоналку, колегу, партнерку по бізнесу. Тому, коли мої колеги після університету влаштовувались на роботу, перші питання були: чи ви одружені, чи маєте дітей і так далі. А лише по завершенню – питання щодо вашого професійного досвіду, знань, мотивації.

Якщо жінка, юристка не має сім’ї, дітей і не планує їх мати, то вона теж не підходить, оскільки вона «стерво», «кар’єристка» і ще багато інших слів, які звучать поза спиною жінок, незалежно від того у якій сфері юриспруденції вони практикують.

Рідко хто з нас, юристок, скаже, що вони коли небудь зазнавали дискримінації. Але багато хто з нас скаже, що ми всього можемо добитися, треба працювати на 120% і ми все отримаємо. У мене тоді виникає питання: Чи багато хто з вас чув такі слова з вуст чоловіків-юристів? Чи говорять вони, що їм потрібно добиватися, що їм потрібно працювати на 120%? Чи існують у них бар’єри у доступі до професії, у вигляді питань «чи ви одружені, чи маєте дітей, чи плануєте йти у декрет чи на лікарняне»?

Я думаю, що кожна і кожний з нас зможе задуматись над тим, а чи справді у нас все справедливо?

– Чи актуальна для юристок тема харрасменту?

– Сексуальні домагання – це ще одна форма дискримінації, яка має місце відносно жінок у юридичній професії. У вересні 2017 року ми проводили дослідження «Жінки у юридичній професії». Більше 36% опитаних жінок, зазначили, що зазнавали сексуальних домагань. Вони мали місце з боку колег, роботодавця, безпосереднього керівника, судді, прокурора, працівника поліції. Часто жінки змушені звільнятися із роботи через сексуальні домагання. І ми не маємо права про це мовчати, бо якщо ми мовчимо, це означає, що ми ніколи не змінимо ставлення до себе, ставлення до своїх майбутніх колег. Нам і надалі будуть розказувати, що у нас є всі можливості.

– Яку пораду можете дати молодим правницям, які тільки починають свій непростий шлях в юриспруденції?

– Вірити в себе, йти тим шляхом, який самі собі обрали, бути собою, не боятися робити помилок, адже це нормально. Кожна з нас в житті робить багато помилок, головне вміти їх аналізувати і розуміти, що завжди можна все змінити та зробити по-іншому.

Шукайте собі менторок, жінок, які є вам цікавими та з якими ви готові вчитися. Комунікуйте з колегами, будьте відкриті до нових можливостей та знайте, що у вас все завжди вийде і ви завжди зможете все зробити та реалізувати всі свої мрії!