п'ятниця, 14 грудня 2018
  • Київ 21:19
  • Нью-Йорк 14:19
  • Лондон 19:19
  • Токіо 4:19
  • Москва 22:19

Кравець
Ростислав Юрійович

Адвокат, старший партнер АК «Кравець і партнери»
Дата народження: 06.07.1973

Ростислав Кравець – адвокат, старший партнер Адвокатської компанії «Кравець і партнери», член Ради адвокатів м. Києва, голова Громадського об’єднання «Правова держава». Відомий своїми публікаціями в ЗМІ та виступами на телебаченні стосовно проблемних питань в сферах банківського права, люстрації тощо. Захищав інтереси ошуканих вкладників, позивався до голови НБУ Валерії Гонтарєвої. Неодноразово визнавався кращим згідно юридичних рейтингів.

 

Ростиславе, з чим Ви можете порівняти правову систему України?

– В практичному аспекті аналог дуже важко знайти. На сьогодні, за моїм переконанням, правова система України зруйнована завдяки стороннім експертам, українським активістам і дилетантам. Постійні експерименти призвели вже до того, що новообрані судді Верховного Суду (без України) визнають недійсним рішення Конституційного Суду України, а сам Конституційний Суд України взагалі віднесли до політичного органу.

Що особисто може зробити український юрист, який прагне наблизити нашу державу до еталону правової?

– На мій погляд, не тільки юрист, а будь-який громадянин України може це зробити. У нашої компанії навіть девіз такий – «Кожен може змінити світ на краще».

Просто потрібно діючу владу, в першу чергу, змусити дотримуватись тих законів, які вони приймають. Коли керівники країни, урядовці, народні депутати почнуть виконувати закони, що вони самі й приймають, тоді той безлад,  який виник у правовому полі, буде впорядковано. На жаль, коли не виконують існуючі закони, намагаючись для цього прийняти нові, які також не виконуються, – навести лад не вдасться.

У Вас дуже активна громадська позиція. Чи не боїтеся тиску з боку влади?

– Якщо боятись, тоді не варто навіть думати про будь-які зміни. Питання в тому, що як такої, влади в Україні не існує. Натомість є купка осіб, які виключно у власних інтересах воюють та дружать, в залежності від ситуації, один з одним. Нікого з них не цікавить їх майбутнє та майбутнє їх дітей в Україні. Вони купують собі нерухомість за кордоном, вчать своїх дітей за кордоном, лікуються за кордоном, відпочивають за кордоном. Вони себе не бачать в Україні, тому і боятись їх не треба.

Як така бурхлива діяльність поєднується з керівництвом юридичною компанією, адвокатською практикою?

– Все дуже просто – я люблю свою роботу. І саме за цим критерієм я і підбираю команду.

Відносно недавно я прочитав дуже цікаву книгу Антуана де Сент-Екзюпері «Цитадель». Вважаю, що той, хто хоче бачити далі та розуміти світ, повинен обов’язково її прочитати. У цій книзі є така думка: «Якщо  ти хочеш побудувати корабель, не треба скликати людей, планувати, ділити роботу, діставати інструменти. Треба заразити людей прагненням до нескінченного моря. Тоді вони самі побудують корабель». Саме так ми з моїми колегами і діємо, тому все і встигаємо.

Навіщо Ви подавали свою кандидатуру до членів Вищої ради юстиції?

– Якщо відверто, то на той час я ще не до кінця розумів, що саме повинен робити цей орган і які завдання на нього покладені. Моя мета на той час, як і зараз, – це не дати узурпувати владу та побудувати незалежний і професійний судовий корпус за допомогою якого можна навести в Україні лад. Однак, з огляду на те, що відбувається в Україні, на сьогодні я вважаю, що можу зробити значно більше, не будучи членом Вищої ради правосуддя.

У певний період Ви отримали популярність як експерт у питаннях банківського права, а яка сфера зараз найулюбленіша?

– Банки я не залишаю. Спорів з банківськими та фінансовими установами у нас дуже багато. Можу сказати словами з реклами мережі Макдональдс – я це люблю!

Окрім цього, так сталось, що останні чотири роки я дуже багато часу приділяю саме захисту суддів – з метою побудови незалежної суддівської гілки влади.

Ви й досі хочете стати Генеральним прокурором? Місце вакантне.

– Це більше жарт, однак, як говорять, в кожному жарті є частка жарту. Будь-яка державна посада – це в першу чергу відповідальність. Наразі Генеральна прокуратура все ще має можливість зупинити це правове безладдя і змусити виконувати закон.

Чи відомі Вам випадки, коли людина залишала адвокатуру та починала успішно працювати у правоохоронних органах?

– Знову ж таки, якщо відверто, я таких прикладів не шукав. На сьогодні є адвокати, які пішли в народні депутати, є ті, хто пішов у Нацполіцію, НАБУ та антикорупційну прокуратуру, є навіть ті, хто пішов у судді. На скільки це буде вдало – покаже час.

– Адвокатів часто запитують, кого вони не стали би захищати в жодному разі. Але поставимо інше питання – який тип клієнта для Вас є найбажанішим? Чи буває так, коли щось «клацає» і Ви розумієте: ось це «моя» справа, «мій» клієнт?

– Я трошки по-іншому підхожу до цього питання. Моя робота – захищати порушене право, і саме цим ми займаємось з колегами. Звичайно, є цікаві справи, коли ти розумієш, що тобі ніхто не заважає і все в твоїх руках, – тоді ти починаєш творити для клієнта і для держави. Найбільше мене збуджує, якщо можна так сказати, коли мова йде про захист від великих банків, держави та й взагалі, недосконалої державної машини.

Чому Ви підтримуєте законопроект № 9055 про адвокатуру?

– Це дасть змогу припинити свавілля та узурпацію влади в адвокатурі, а також дасть змогу розвиватись адвокатурі та збільшить гарантії адвокатської діяльності. На сьогодні, на мій погляд, після прийняття нікому не потрібної адвокатської монополії адвокатура фактично втрачає незалежність при існуючому стані речей. Законопроект 9055 це може виправити.

Якщо Ваші сини висловлять бажання стати юристами – відмовлятимете?

– Я вважаю, що діти повинні прожити своє життя, а не життя, до якого їх підштовхують, а іноді і примушують батьки. Тому, якщо хотітимуть бути юристами – я проти не буду, а якщо ні – то підтримаю будь-які прагнення для їх розвитку та досягнення поставленої мети.