Успішний юрист – це не красива картинка в соцмережах, це повага клієнтів та колег

Безкровний Сергій

керуючий партнер Юридичної компанії "Баррістерс"

– Сергію, у Вас «класична» юридична освіта – КНУ ім.Шевченка. Чи вважаєте, що випускники юридичного факультету цього університету складають певну «субкультуру» в правничій спільноті України?

– Раніше, в 2000-их, я поділяв цю думку, але зараз вже не бачу значної відмінності між випускниками КНУ ім. Тараса Шевченка та іншими провідними юридичними ВУЗами. Хоча, якщо бути відвертим, при розгляді резюме на вакантні посади в компанії, освіта саме КНУ завжди буде для мене додатковим аргументом “за”, хоча й не вирішальним.

 

– Із прокуратури в приватну практику – це також класика. Наскільки важко далось таке рішення, що Вас мотивувало?

– Не просто, звичайно. Насамперед психологічно, бо захищеність працівника державного сектору, певні соціальні гарантії, як би це іронічно не звучало, від яких потрібно відмовитись, та й відносно не маленька посада – стримує від різких кроків.

За час роботи в прокуратурі було декілька ситуацій, коли, маючи конкретні пропозиції і вже ведучи перемовини про умови нової роботи, вирішувалось питання йти в приватну практику, чи залишатись в прокуратурі. До 2016 року не вистачало рішучості для такого кроку, але, вочевидь, рано чи пізно це мало статись. Зараз, дивлячись в минуле, можу сказати, що цей крок непогано було б зробити раніше.

Головною мотивацією було розуміння необхідності перезавантажити себе, як спеціаліста, відсутність обіцяних реформ в прокуратурі, бажання отримати досвід, який суттєво відрізнявся від роботи в прокуратурі. Насправді, не можу сказати, що це було дуже раціональне рішення, певною мірою це була авантюра, бо йшов по суті в нікуди, під час серйозної економічної кризи в державі, з пропозицією створити власний юридичний бізнес, але не маючи при цьому клієнтської бази та коштів.

 

– Кажуть, що колишніх прокурорів не буває… Як вдалося перелаштувати ментальність правоохоронця, слідчого, представника держави – на протилежний полюс юриспруденції?

– Завжди зі скепсисом ставився до таких питань. Будь-який фахівець має залишатись професіоналом, а коли ти “ментально” потрапляєш в залежність від “місця сидіння”, то тут вже великі питання до професійного рівня та глубини професійної деградації. Моя позиція, що правник має зберігати тверезий і об’єктивний погляд на ситуацію, не залежно від того, в якій ролі він виступає (прокурор, адвокат, суддя, in-house юрист чи інше). Звичайно, різниця в функціоналі накладає зобов’язання на вектор поведінки в тій чи іншій ситуації, але це не повинно ставати нав’язливим станом.

Сподіваюсь, що за час роботи в прокуратурі мені вдавалось дотримуватись цього підходу, тому якоїсь особливої ментальності правоохоронця, відчуття “клановості” в собі я не помічаю. Хоча знайомі і кажуть, що інколи розмовляю наче під час допиту), але це кажуть про більшість юристів.

Єдине, що дається взнаки – це те, що по деяким питанням з якими звертається клієнт можу відмовити в юридичному супроводі, бо дуже довго займався цими питаннями в прокуратурі. Насамперед, це стосується діяльності, яка завдає суттєву шкоду довкіллю. Це принципова позиція.

 

– Окрім власне практики, Ви займаєтеся питаннями просування компанії. Можете розкрити секрети маркетингу на ринку юридичних послуг?

– Секрети маркетингу краще запитувати в великих топових юридичних компаніях. Я швидше можу розповісти, як не треба робити. Помилок наробили не мало. За 3 останні роки випробували багато різних інструментів з головним принципом –  мінімізація витрат, бо, коли створюєш компанію з 25 тис. грн. в кишені, – далеко не розбіжишся.

Власне організаційних помилок було допущено дуже багато і про це треба говорити окремо. Але досвід отримано дуже великий)  На більшості смінарів з розвитку бізнесу розкажуть, як та чи інша компанія досягла успіху, але ніхто не говорить, що зазвичай шлях кожної компанії є унікальним і його не можна повторити, бо вихідні дані вже інші.

Логічна помилка “Упередження виживання” тут як ніколи доречна, і в юридичному бізнесі її допускають ніяк не менше ніж будь-де. Люди бачать – успішний адвокат/юридична компанія, візуально просто наче з серіалу Форс-мажори, значить треба зробити все як в них і ми будемо такими ж крутими, а на виході отримують, в кращому разі, Сола Гудмана.

До юридичного маркетингу в Україні ставлюсь досить скептично. Більшість наших клієнтів – це “сарафанне радіо”, інші маркетингові інструменти бажаного результату не принесли, хоча не виключаю, що особисто я просто звертався не до тих фіхівців.

На разі ми не ведемо активної маркетингової кампанії, зосередились саме на сарафанному радіо, роботі з існуючими клієнтами. Так як у нас не велика юридична компанія, кожен постійний клієнт для нас дуже важливий і ми підтримуємо з усіма ними тісні контакти і не лише ділові. Клієнт завжди знає, що його з радістю зустрінуть в нашому офісі з будь-яким питанням та навіть за відсутністю такого.

Можливо висловлю дещо спірну думку, але культура споживання юридичних послуг в Україні – на зародковій стадії, до юристів часто приходять з вимогою “порєшать”, чи з вже багаторічною запущеною проблемою. Практика звернень до того, як виникла проблема, на початку  якогось проекту зустрічається не так вже й часто.

Тому значно приємніше працювати з нерезидентами, в яких зовсім інший підхід до отримання юридичних послуг. Не випадково нерезиденти становлять приблизно половину частки від клієнтів нашої компанії).

 

– Що робите для особистісного розвитку кожного працівника? Як вплинув на роботу команди карантин?

– Карантин вніс звичайно свої корективи і було досить складно не допустити значних втрат, особливо враховуючи, що для багатьох постійних клієнтів карантин суттєво вдарив по бізнесу.

На час жорсткого карантину всі працівники перейшли у віддалений режим роботи. Але після відновлення руху метро в Києві були повернуті до офісу (звичайно з дотриманням карантинних заходів).

Наш досвід віддаленої роботи був загалом прийнятним, але моя думка, що краще його не повторювати, бо втрачається відчуття колективу і не всі працівники готові до такого режиму.

Віддалена робота ставить підвищені вимоги до професійності та відповідальності працівників. Як керівник, спостерігав втрату концентрації та дисципліни, в окремих моментах, що ускладнює надання оперативної та якісної правничої допомоги.

При тому, що обсяг завдань від клієнтів в цей період значно зменшився, а нові клієнти майже не з’являлись, обсяг саме адміністративної роботи, як керівника, залишався в мене не тому ж рівні завантаженості.

 

– Як оцінюєте недавні реформи в галузях законодавства, у яких спеціалізуєтеся: зокрема, в будівельній та екологічній сфері?

– Оцінка звичайно скептична, тому що всі попередні роки ставлять під сумнів ефективність більшості реформ.

В тій же природоохоронній сфері чи не кожен рік приносить щось нове в сферу адміністрування, то ліквідовуємо профільне Міністерство, то створюємо знову, то є мораторій на перевірки, то він є, але не зовсім. Внятної концепції реформування, яка б послідовно втілювалась хоча б якийсь більш менш тривалий період, – так і не має.

Насправді за остані роки, були позитивні зрушення, впровадження тієї ж ОВД (оцінка впливу на довкілля) – це безперечно плюс, одна відсутність продуманої і послідовної концепції зводить все на нівець (та ж ОВД зачасту стає формальністю і готується горе фахівцями копіюванням попередніх оцінок). Хоча в природоохоронних держорганах з’являються цілком притаманні посадовці, але глобально проблеми це не вирішує.

Оскільки юристи нашої компанії часто бувають задіяні в різних екологічних проектах на умовах “pro bono”, чудово знаємо, як інколи важко достукатись до посадовців і змусити їх лише виконувати свою роботу.

 

– Що думаєте про відкриття ринку землі – все буде добре?

– Звичайно! Хоча й не обов’язково)

“Безкінечний” мораторій призвів до пошуку і процвітання сірих схем, неможливості власників повноцінно розпоряджатись своїм майном та перевів дане питання з економіко-правової площини в політичну.

Тому, не дивлячись на деяку поверховість прийнятого Закону, загалом це довгоочікуваний і позитивний крок нашого законодавчого органу.

Сам законопроект має досить стриманий зміст (тут і значні обмеження по площі, і доступ до придбання земель лише фізичними особами, і відтермінування ринку землі більш ніж на один рік) і видно, що багато в чому він приймався, як наслідок політичного компромісу.

Майбутні реалії ринку сільськогосподарських земель багато в чому залежить від забезпечення належного державного регулювання у сфері захисту права власності, інвентаризації і розмежування земель, впровадження дієвого механізму контролю за використанням земель і збереженням їх родючості.

Чи спроможна це забезпечити наша держава в її нинішньому стані, чи через рік нас чекає чергове голосування з відтермінування введення в дію законодавчих змін про ринок земель – це питання.

Але не можливо щоб і на далі залишалась ситуація, коли власник не може розпоряджатись своєю власністю.

 

– На Вашу думку, чи вдалими є спроби влади подолати рейдерство, зокрема шляхом законодавчих змін?

– Відповідь закладена вже в самому питанні, в слові – “спроби”. От десь так і оцінюю. Ця тема вже багато років перебуває в активній ротації кожного уряду, кожного нового складу керівників правоохоронних органів, постійно вдосконалюється законодавство, однак проблема як була так і є, і навряд чи вона лежить лише в юридичній площині.

В переважній більшості випадків, коли з рейдерством стикалась наша компанія, це були випадки, за яких було грубе порушення нотаріуса/реєстратора, відверта підробка документів, неправомірне внесення даних до реєстрів, тобто люди свідомо йшли на порушення, прикриття було формальне і головною проблемою, поруч з своєчасним виявленням таких випадків, було отримати від правоохоронців оперативну та адекватну реакцію.

Відчуття безкараності і породжує всю цю хвилю рейдерських захоплень. Тому мене більш хвилює в цьому контексті налагодження нормальної роботи правоохоронців. Не є нормальною ситуація, коли ти добиваєшся відповідної реакції через те, що маєш певні знайомства чи досвід роботи в правоохоронних органах, не кажучи вже про те, коли стикаєшся з “рейдерами” обличчям до обличчя в приймальнях керівників цих органів.

 

– А як щодо «рейдерства» з боку держави, тобто певні незаконні дії з боку державних органів? Розкажіть про успішні кейси.

– Уникнув би конкретної відповіді на це питання. Зазвичай ми намагаємось не доводити до такої ситуації наших клієнтів. Хоча уникнути “наїздів” держави в разі успішності бізнесу вкрай важко. Гадаю не відкрию нікому секрет, якщо скажу, що головні “агресори” це фіскальні органи.

Треба розуміти, що і підприємці не завжди дотримуються законодавства (здебільшого це відбувається через незнання), про що краще відразу відверто сказати клієнту і запропонувати варіанти мінімізації негативних наслідків, ніж оголошувати себе постраждалим від “державного рейдерства” і йти в хрестовий похід.

 

– Якби Вам було необхідно обрати лише одну галузь для юридичної практики, яка б це була?

– Як не парадоксально – екологічне, але це вочевидь не раціональний вибір. Краще його не повторювати).

 

– Сергію, як відомо, Ви займаєтеся організацією активного туризму в Україні. Це окремий прибутковий бізнес чи романтичне хобі?

– Це звичайне хобі, хоча хто знає, як поверне життя в майбутньому. Подорожі почав організовувати для друзів та знайомих здебільшого через те, що той формат, який мені цікавий – мало представлений на туристичному ринку, тому довелось робити це самотужки, а далі вже це стало повноцінним хоббі. Намагаюсь принаймні одні вихідні в місяць виділити під такі подорожі.

 

– Чи поєднували ці дві сфери діяльності, організовуючи подорожі для команд юридичних фірм?

– Для власного колективу – ще ні, хоча думка така є. Але серед тих то їздить зі мною десь половину складають юристи з абсолюнто різних сфер діяльності (юристи в компаніях, юристи з юридичних фірм, працівники суду, прокуратури, юристи, які змінили кваліфікацію на зовсім іншу професію) тому можна сказати, що це частково і подорожі для юристів.

Але якщо будуть бажаючі, організувати подорож вихідного дня для якогось колективу – це завжди цікаво.

Насправді велика проблема зацікавити людей до активного відпочинку, не так вже й багато віддадуть перевагу подорожі вихідного дня перед звичайним проведенням вихідних вдома (чи на роботі, якщо це юристи)).

Всі з цікавістю і захопленням розглядають фото після поїздки, але не всім цікавий формат подорожі, який виходить за рамки традиційного “приїхати в Буковель і влаштувати корпоративну гулянку”.

З колективу нашої компанії організовував команду, яка певний час приймала участь в різних інтелектуальних іграх. Команда існує і далі, але вона вже давно перестала бути корпоративною і юристів там не багато. Дійшло навіть до того, що, коли приймали участь в одній з ігор The GAME Legal VS Corporate Challenge у форматі “Що? Де? Коли?”, де корпоративні команди змагались з командами юридичних компаній, то нашу команду зареєстрував як неюридичну. До речі, тоді ми здобули перемогу.

 

– Яка екскурсія запамяталася найбільше? Де мрієте побувати?

– Насамперед запам’ятались самостійні поїздки в Перу та Китай, а от організація власних поїздок це вже більше, як робота, коли ти, будучи організатором, постійно вирішуєш багато питань і зосереджений саме на цьому та на емоціях людей, які поїхали з тобою, а не на власних враженнях. Але коли ти бачиш, що друзям сподобалась подорож, то це краща винагорода.

Насправді в Україні дуже багато місць, які варто відвідати, не можливо виділити якесь одне, а гарно проведені вихідні допомогають емоційно перезавантажитись, що дуже важливо для юристів.

 

Ким Ви мріяли стати в дитинстві?

– Тут все дуже стандартно, принаймні в ранньому дитинстві, – космонавтом)

Пізніше, істориком, а от що таке юрист, до старших класів, я розумів дуже погано.

 

-Чи можливе особисте щастя без досягнення успіху?

– Дивлячись, що вважати успіхом, якщо вузько – лише, як кар’єрний чи фінансовий вимір, – то звичайно можливе, оскільки це лише вторинні ознаки щастя.

– Успішний юрист в Україні – які його ознаки?

– Точно не красива картинка в соцмережах. Для мене це той, кого, як професіонала, поважають клієнти та колеги.

 

– Що можете порадити молодим колегам, які лише починають юридичну практику?

– Поки не пізно знайти собі іншу спеціальність (жарт, звісно))

Не боятись помилок і наполегливо працювати, шукати поради більш досвідчених юристів, але не довіряти сліпо, а вчитись самостійно аналізувати і робити власні висновки. Бути готовими працювати багато та наполегливо, отримувати якомога більше практики.