понеділок, 19 листопада 2018
  • Київ 21:34
  • Нью-Йорк 14:34
  • Лондон 19:34
  • Токіо 4:34
  • Москва 22:34
Надія Вороницька-Гайдак

В Україні задумались про податкову амністію для фізосіб, у вигляді добровільного декларування…

10.04.2018 року в ВРУ за реєстраційним номером 8257 було зареєстровано проект Закону «Про правовий режим добровільного декларування коштів, майна та інших об’єктів фізичними особами».

Проаналізувавши даний законопрект, можна з впевненістю стверджувати, що законодавці починають замислюватись про податкову амніcтію, щоправда, вже відносно фізичних осіб…

Отже, згідно положень даного проекту: одноразове добровільне декларування – особливий порядок декларування фізичними особами коштів, майна, валютних цінностей та інших об’єктів, визначених цим Законом, та сплати податку з них, виконання вимог якого гарантує фізичним особам звільнення від юридичної відповідальності за порушення вимог податкового, митного, валютного та іншого законодавства. Одноразове декларування є добровільним.

Об’єктами, щодо яких подається добровільна декларація, є кошти у національній та іноземній валюті (готівковій і безготівковій формі); банківські метали та інші валютні цінності; цінні папери; рухоме та нерухоме майно; частки (паї) у майні юридичних осіб, в тому числі кошти та майно, внесені до статутного капіталу юридичних осіб як на території України, так і за її межами, частки (паї) у майні юридичних осіб або фінансові інструменти, належні чи передані в управління іншій особі, стосовно яких особа є вигодоодержувачем, інші майнові (речові) та немайнові права, які можуть бути об’єктом комерційних операцій, об’єкти незавершеного будівництва, об’єкти, не прийняті в експлуатацію або право власності на які не зареєстроване в установленому законом порядку, та/або які розташовані на земельних ділянках, що належать суб’єкту декларування на праві власності та/або повністю чи частково побудовані з матеріалів чи за кошти суб’єкта декларування; будь-які платежі чи внески, зроблені особою з метою отримання майна у власність в майбутньому, інші доходи та майно, з яких не були сплачені податки і збори до бюджетів та/або які не були задекларовані в порушення законодавства з питань оподаткування, валютного регулювання, а також сума неповернутих (виданих, отриманих) позик (кредитів) або інших боргових зобов’язань особи за укладеним нею цивільно-правовим договором тощо.

Не можуть бути об’єктами одноразового добровільного декларування: об’єкти, отримані чи набуті у зв’язку з вчиненням злочинів, окрім злочинів, передбачених статтями 205, 209, 212, 2121, статтею 366 (щодо складання, видачі, внесення завідомо неправдивих відомостей, іншого підроблення документів податкової та/або фінансової звітності, митних декларацій, податкових накладних, первинних документів, іншої звітності з податків, зборів, обов’язкових платежів), статтею 367 (якщо злочин пов’язаний з порушенням вимог податкового, митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи) Кримінального кодексу України незалежно від часу вчинення.

Суб’єктами добровільного декларування є фізичні особи – резиденти та/або громадяни України, які є фактичними власниками, набувачами чи одержувачами об’єктів декларування. Декларування триває протягом 365 календарних днів з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України про затвердження форми добровільної декларації.

Для одноразового добровільного декларування об’єктів, суб’єкти декларування мають право подати до контролюючого органу за своєю податковою адресою добровільну декларацію за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, із зазначенням інформації про об’єкти декларування.

Під час декларування особа звільняється від необхідності зазначення інформації про джерела походження об`єктів декларування. Подання декількох добровільних декларацій одним і тим же суб’єктом декларування або внесення змін до прийнятої контролюючим органом добровільної декларації не допускається.

Вартість об’єктів декларування визначається на підставі документів, що засвідчують набуття чи отримання об’єкта у власність. У випадку відсутності документів, що засвідчують набуття чи отримання рухомого майна у власність, або відсутності в таких документах відомостей про вартість рухомого майна для цілей подання добровільної декларації така вартість визначається суб’єктом декларування на підставі документа про оцінку майна, а щодо легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда – виходячи з середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу, оприлюдненої уповноваженим Кабінетом Міністрів України центральним органом виконавчої влади станом на дату введення в дію цього Закону.

У випадку відсутності документів, що засвідчують набуття чи отримання об’єкта нерухомості у власність, або відсутності в таких документах відомостей про вартість нерухомого майна для цілей подання добровільної декларації, така вартість визначається суб’єктом декларування в один із таких способів:

1) шляхом множення площі об’єкта нерухомості (обчисленої в метрах квадратних) на середньоринкову вартість одного квадратного метру нерухомості у відповідній адміністративно-територіальній одиниці, що оприлюднюється в мережі Інтернет уповноваженим Кабінетом Міністрів України органом виконавчої влади станом на дату введення в дію цього Закону;

2) за результатами оцінки нерухомого майна, проведеної відповідно до законодавства України або законодавства іноземної держави, у якій знаходиться відповідне нерухоме майно.

У разі, якщо об’єктами, щодо яких подається добровільна декларація, є валютні цінності або майно, майнові права, оцінку яких проведено відповідно до законодавства іноземної держави, вартість таких об’єктів перераховується у гривні за офіційним курсом до іноземної валюти, встановленим НБУ на день декларування такого об’єкта, та зазначається у гривнях.

У випадку відсутності інформації чи документів, що підтверджують вартість об’єктів декларування, відмінних від рухомого та нерухомого майна, вартість таких об’єктів для цілей добровільного декларування визначається суб’єктом декларування на власний розсуд.

Закінченням процедури одноразового добровільного декларування є сплата податкових зобов’язань за об’єкти, щодо яких подана добровільна декларація, за ставками і в строки, визначені пунктом 49 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України (що правда на день написаня цієї статті в запропонованому законопрректі мені не вдалось знайти інформацію про те яким має бути розмір даного податку)…

Після закінчення процедури одноразового добровільного декларування держава гарантує суб’єкту декларування, що:

– проти нього не будуть вживатися заходи забезпечення кримінального провадження, застосовуватися запобіжні заходи та не буде вчинятися жодних слідчих (розшукових) дій по кримінальному провадженню (крім виклику для допиту в якості свідка з метою встановлення обставин добровільного декларування) у зв’язку з придбанням (формуванням джерел придбання), створенням, отриманням, використанням зазначених в добровільній декларації об’єктів за будь-який період до дня закінчення процедури одноразового добровільного декларування, за ознаками злочинів, передбачених статтями 205, 209, 212, 2121, статтею 366 (щодо складання, видачі, внесення завідомо неправдивих відомостей, іншого підроблення документів податкової та/або фінансової звітності, митних декларацій, податкових накладних, первинних документів, іншої звітності з податків, зборів, обов’язкових платежів), статтею 367 (якщо злочин пов’язаний з порушенням вимог податкового, митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи) Кримінального кодексу України незалежно від часу вчинення, а розпочате кримінальне провадження буде закрите відповідно до норм Кримінального процесуального кодексу України;

– проти нього не буде розпочато в будь-якій формі провадження у справах про адміністративні правопорушення за порушення податкового, митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також за статтями 1551,162, 1621, 1622, 1631, 1632, 1633, 1634, 16313, 16314, 16315, 164, 1641, 1642, 16415, 1651, 1666 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якщо такі правопорушення пов’язані з придбанням (формуванням джерел придбання), створенням, отриманням, використанням зазначених в добровільній декларації об’єктів за будь-який період до дня закінчення процедури одноразового добровільного декларування незалежно від часу вчинення адміністративного правопорушення;

– проти нього не буде порушено провадження у справах про порушення митних правил, якщо такі правопорушення пов’язані з придбанням (формуванням джерел придбання), створенням, переміщенням, отриманням, використанням зазначених в добровільній декларації об’єктів за будь-який період до дня закінчення процедури одноразового добровільного декларування незалежно від часу вчинення порушення митних правил;

– його не буде притягнуто до фінансової відповідальності за порушення податкового, митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо такі порушення пов’язані з придбанням (формуванням джерел придбання), створенням, отриманням, використанням об’єктів, зазначених в добровільній декларації.

Суб’єктам декларування держава після закінчення процедури одноразового добровільного (добровільного) декларування також гарантує: звільнення від обов’язку надання інформації про джерела походження об’єктів декларування, вказаних в добровільній декларації; збереження відповідними державними органами та їх посадовими особами таємниці щодо суб’єктів декларування та іншої інформації, що міститься в добровільній декларації за виключенням випадків надання такої інформації на вимогу державних органів відповідно до Кримінального процесуального кодексу України чи за рішенням суду, яке набрало законної сили; заборону використання інформації, що міститься в добровільній декларації, в якості доказу вчинення будь-якого адміністративного чи кримінального правопорушення; заборону проведення контролюючими органами будь-яких перевірок дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, пов’язаних з придбанням (формуванням джерел придбання), створенням, отриманням, використанням об’єктів, зазначених в добровільній декларації, а також заборону притягнення до фінансової відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, щодо об’єктів, зазначених в добровільній декларації.

Відомості, що містяться в добровільній декларації і документах і (або) відомостях, що додаються до неї, визнаються службовою, банківською або іншою захищеною законом таємницею відповідно до вимог законодавства України. Режим зберігання таких відомостей і документів та доступу до них забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Задекларовані суб’єктом подання добровільної декларації об’єкти декларування визнаються такими, що одержані (оформлені) без порушення податкового, валютного, митного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за умови закінчення процедури одноразового добровільного декларування.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *